Я прийшла у себе у незнайомій кімнаті, велике ліжко, над ним фіалковий, вишитий золотом балдахін, через широке вікно проникають сонячні промені, легкий морський вітерець підіймає невагому білосніжну тюль, стіни прикрашені шовковими дорогими обоями, коло ліжка стоїть красивий і дорогий туалетний столик з великим дзеркалом, підлога устелена шкурами невідомих тварин.
       Я підвелася, зразу відмітила, що одягнена у білу, мереживну нічну сорочку, оглянулась по сторонах і на спинці крісла замітила шовковий, фіолетовий халатик, який одразу накинула на себе, зав'язавши спереду. Я підійшла до відчиненого вікна, за ним простягається неймовірно прекрасний вид на море, яскраве сонце світило у безхмарному небі, кораблі на причалі і у морі виглядали іграшковими. Від заворожуючого виду мене відволік стук у двері, я обернулась, а на вході стоїть просто неймовірної краси чоловік, він наче зійшов із сторінки глянцевого журналу:
високий, одягнений у білу сорочку із золотими ґудзиками, темно сірі брюки і ідеально вичищені туфлі. Його волосся кольору воронового крила здається надзвичайно шовковистим, красиве засмагле обличчя яке привертає до себе увагу і надзвичайні, неземні медово – янтарні очі із вертикальним зрачком тьми, від яких неможливо відвести погляд.
      Я зловила себе на думці, що надто довго розглядаю його і поспішно відвела погляд.
— Не бійся, мене звуть Шеррдан, я повелитель драконів ми знайшли тебе у лісі, непритомну і я забрав тебе до себе, тобі ніхто не заподіє шкоди, тут ти у безпеці. Скажи, як тебе звуть? Звідки ти?
— Мене звуть Ксенія, я із технічного світу, дякую, що врятував мене.
Я підняла на нього очі і побачила як він хитро, і з пристальною цікавістю розглядає мене, ніби я якась небачена досі диковинка. Мені одразу не сподобалось це відчуття, відчуття іграшки, нової забави, жертви, яку уже вибрали для себе.
Хвиля вогню пройшла по моїх венах, я подивилась у його очі і як найхолодніше сказала:
—Ваша Величносте якщо дозволите, я би хотіла ще трохи відпочити.
— Так, як скажете леді Ксенія, хорошого вам відпочинку.
Повелитель розвернувся і широким кроком вийшов із моїх покоїв, а я повільно видихнула, нікому не дозволю так на мене дивитись.

      Мені повідомили, що моя гостя уже проснулась, і я вирішив навідатись до неї. Зайшов у покої, вона стояла в дивилася у вікно, така ніжна, тендітна немов троянда. Дівчина не помітила мого приходу, занурена у свої думки вона милувалася краєвидом, я посміхнувся і постукав у двері, щоб привернути її увагу. Обернулась, завмерла роздивляючись мене, а я став розглядати її:
Невисока, струнка, точена фігурка, світла перламутрова шкіра, волосся кольору темного шоколаду водоспадом спадає до самої талії, красиві зелені очі, акуратний носик і розові губки.
Я посміхнувся, дуже цікаво вона сподобалась моєму дракону, він просто мліє під її пристальним поглядом. Вона просто надзвичайна красуня, і магія у ній також є і дуже сильна. Здається їй не сподобалось як я на неї дивлюсь, он як нахмурилась, я відчуваю вогонь, що кипить у її тілі.
— Ваша Величносте, якщо дозволите, я би хотіла ще трохи відпочити, льодяним голосом промовила Ксенія.
— Так, звичайно, хорошого відпочинку, і розвернувшись вийшов із її покоїв.
         Я ішов по коридору у свій кабінет і ніяк не міг позбутись відчуття втрати, мій дракон просто збісився, ніяк не знаходив собі місця. У кабінеті мене уже чекав Скай, мій друг дитинства який знає мене все життя, тому мій стан він замітив зразу.
— Шер, що сталось?
— Нічого надзвичайного, усміхнувся я. Просто мій дракон дивно відреагував на Ксенію.
— Ксенія, це та дівчина з лісу?
— Так, це вона. Знаєш, красивішої і витонченішої я ще не зустрічав.
Скай посміхнувся і сказав:
— Кажеш твій дракон себе дивно веде, здається я знаю у чому причина.
— Так просвіти мене мій брате.
— Вона твоя істинна пара, сказав Скайшер і оскалився на всі тридцять два, з цікавістю спостерігаючи за моїм подивом.
—Цього не може бути, істинна пара для дракона – це рідкість.
— Так, але ж можливість існує, нам тільки потрібно це перевірити.