— Твій нікнейм на платформі - це твоє справжнє ім'я чи псевдонім?
— Юлія Коник це моє справжнє ім'я. Я проти нікнеймів.
— Скільки тобі років, якщо це не секрет? Де навчаєшся?
— Мені 32 роки. Навчалась в Львівському державному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій. Закінчила магістратуру зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальність - менеджмент.
— Під час навчання в школі, чи були ідеї ще якісь ким себе бачиш в майбутньому? Чи з раннього дитинства зрозуміла своє призначення?
— Професії змінювались кожного року, але перед вступом в університет обрала свою професію. Хотіла стати викладачем, але не судилось..
— Звідки таке сильне бажання було в тебе стати викладачем?
— Мені подобалось навчати студентів чогось нового в їхньому житті, і сама ця атмосфера. Вона затягувала мене!
— Добре, після закінчення університету, чим почала займатись, працюєш, чи можливо ще в пошуках себе?
— Після універу, я пішла на роботу. Наразі живу за кордоном вже довгі роки. Обрала країну Італію, як місце проживання на певний час. Звичайно хочу додому - це можна сказати мрія. Так, тут добре. Хороша робота, люди, але дім є дім.
— Ти розмовляєш з мешканцями країни на італійській, чи англійській? Як добре володієш цими мовами?
— Італійська, тут вони погано знають англійську. З англійської мови знаю лише кілька слів, що пам'ятаю зі школи. З мовами в мене не дуже добре. Я ледь італійську вивчила :)
— Зрозуміла, а які країни ще б хотіла відвідати? Які місця тебе захоплюють?
— Я б хотіла відвідати всі столиці світу. Море... Для мене це щось неймовірне. Воно викликає фантастичні відчуття, які нереально передати словами!
— Ще б хотіла поцікавитися, як ти вважаєш, виїжджаючи в іншу країну в пошуках роботи за своєю спеціальністю із українським дипломом, можливо знайти перспективну роботу?
— Звичайно, чому б ні! Ми ж такі самі люди як вони.
— Як думаєш, які фактори повинні цьому сприяти: високі оцінки чи рейтинг тощо?
— Без перебільшень - впевненість та віра в себе. Проблема в тому, що ми часто слухаємо людей, які вже по двадцять років за кордоном, от ти приїдеш і нічого не зможеш, бо я нічого не досягла.... Вибач, так це ти, а не я..
— Коли з'являється вільний час, чому або кому ти вирішуєш приділити увагу відразу? Чи любиш займатись чимось, пов'язаним із спортом, хендмейдом, можливо?
— Я пишу романи. На спорт немає часу, але колись займалась професійним біатлоном. Я кандидат в майстри спорту.
— Круто! А чому вирішила, що потрібно закінчувати? Що сприяло цьому?
— Тому що в мене був вибір: займатися далі біатлоном, чи вступати на економічний факультет. І мене понесло не в ту сторону :)
— Чи шкодуєш про зроблений вибір?
— Ні! Шкодую лише про те, що ще тоді не зрозуміла, що мені потрібно. Повернути би час назад, я б вступила на літературний факультет.
— Зрозуміло, а як ти організовуєш свій час? Чи вважаєш ти правильною думкою, що планування та організація власного часу важлива для людини щоб досягати більшого?
— Ні. Я з тих людей, що розподіляю час. Я роблю те, що мені захочеться в даний момент. Я думаю, щоб досягти більшого, роль часу неважлива.
— Чи є які-небудь місця або люди, що мають особливе значення для тебе і впливають на твою творчість та особистість?
— Творчість тісно пов'язана з музикою. Музика надихає мене. Як особистість - це моя сімя.
— Які цінності або принципи ти вважаєш найважливішими у своєму житті?
— Чесніть, відкритість. В моєму житті багато людей, з якими я була знайома та довіряла їм - в кінці виявлялись гнилими людьми, які в очі тобі сміялись, а поза очі говорили про всякі нісенітниці.
— Перейдемо до наступної теми - твоєї творчості. Як ти прийшла до рішення стати письменницею? Можливо якісь важливі події вплинули на це? Чи були люди, які надихнули тебе на це?
— Я писала вірші ще зі школи та вела щоденник. Перший роман був написаний на цій платформі. Це сталось спонтанно. Це ніби вмикач, який включився. В один момент я вирішила, що можу написати роман. Це була робота "Кохання з кумиром" - дилогія. Роман був написаний в Італії. Події розкриваються на острові Капрі
— Чи правильно я розумію, що на платформі ти доволі давно? Скільки часу ти вже тут? І чи подобається тобі платформа, що хотіла б змінити чи додати? Яка твоя мета тут?
— На платформі я вже давно. Якщо не помиляюсь з 2018 року. Так, вона мені подобається, але тут забагато сварок. Це мені не подобається. Мета — щоб мене читали.
— А чи є в тебе улюблені автори, які тебе надихають?
— ДжоДжо Мойєс - це моя улюблена письменниця. Мене надихають її книги
— А які свої книги ти б порекомендувала до прочитання? Яка найбільше тобі подобається? І коротко опис, чим вона для тебе є особливою?
— Книга «Болюче щастя». Вона зовсім скоро буде опублікована на сайті. Ця історія кохання, не може покинути моє серце. Це про помилковий вибір, який став для моєї героїні петлею, з якої вона ледь вибралась. "Почуття провини сильніше за кохання" - фраза цього роману. Тут піднімається тема наркоманії.
— Можеш зацікавити! Ти любиш писати переважно в жанрі романи, вірно? Які творчі техніки або літературні жанри ти хотіла б спробувати в майбутньому, але ще не мала можливості?
— Тільки романи. Скоріше всього це психологічний триллер. Але він має бути як квест... Хочу щось незвичайне, без повторів.
— Коли ти стикалася зі страхом невдачі, критики або недосконалості, як це впливало на твою творчу продуктивність?
— Так. Я не звертаю уваги. Критика важлива, іноді корисна, але коли я вже бачу, що люди переходять межу, я відповідаю те, що думаю. Але писати я не перестаю :)
— Чи був у тебе досвід у створенні власних конкурсів, проєктів?
— Був. На жаль, не дуже добре закінчився. Я думаю, чи пам'ятаєш про мій конкурс жахів? Він існував, можливо, близько двох-трьох місяців тому. Він пройшов добре, але з оцінюванням ми не дійшли спільної думки з журі. Я створила його і була в журі.
— Чому все-таки не продовжила існування конкурсу?
— Конкурс закінчився, і я вирішила, що з мене досить. Мені не подобаються сварки, скандали... Хоча інколи мені все ж таки хочеться провести якийсь конкурс, але зупиняю себе.
— Зрозуміла, а можеш нагадати в чому виникла проблема під час проведення твого конкурсу? Хочу розкрити цю трішки тему, щоб, можливо, з подібними конфлікти менше стикалися?
— Проблема була в оцінюванні. Журі не подобалось моє оцінювання і почався скандал. Я була винною, по їх словах, та робила все не правильно. Хоча винною я себе не вважала.. Дуже мало людей підтримало мене тут. Але я не зламалась :)
— Тобто, якщо по-справедливому, ти вважаєш що провину вони мають взяти на себе? Чи вважаєш, що в цьому конфлікті можуть бути винні обидві сторони? Чи були надані аргументи, чому їм не сподобалось твоє оцінювання?
— З мого боку потрібно було детальніше описати правила.. А з боку однієї людини, потрібно було емоції тримати при собі.. Були надані аргументи, були пояснення. Все було.
— Наскільки я обізнана, то ті автори, які були запрошені в ролі журі, виконували те, що не мали і виправляли зроблені помилки? Чи вияснили ви особисто з тією людиною конфлікт в особистих, чи конфлікт був обговорений лише публічно? Як взагалі вважаєш, як потрібно вирішувати подібні конфлікти?
— Цей конфлікт був винесений публічно, не знаю чому... Причину знає тільки людина, яка винесла це на публіку. Такі конфлікти потрібно вирішувати в особистих та адекватно!
— Чи пропонувала ти даному автору вирішити так конфлікт?
— Ні. людина мене образила. Дуже. Хоча згодом ми все вирішили і помирились.
— Зрозуміла, а який ти б висновок підсумувала після цієї ситуації?
— Крайньою завжди вийду я. Тому я не хочу створювати щось подібне. Хоча, після того, я була в журі в проєкті на сайті з Аланном, і теж так собі досвід...
— Дякую за відповіді. Чи хотіла б колись створити власний проєкт? Якщо так, що це було б? Наскільки взагалі важливий для тебе особистий бренд і що він значить для тебе?
— Хотіла. Мені хочеться розкривати в людях талант, щоб вони відкривали нові можливості з моєю допомогою.. Я піднімаю соціальні теми у своїх книгах. Кохання з кумиром - там насильства. Болюче щастя - тема наркоманії. У владі кохання - тема інвалідності.
— Які твої майбутні творчі плани, над якими ти зараз працюєш або плануєш розпочати?
— Книга " У владі кохання" - це мій проєкт.
— Як бачиш себе письменницею через пару років? Чи плануєш видавати власні книги?
— Звичайно бачу! Це моя мрія. Але тільки після повернення в Україну)
Дві книги я вже видала за свій рахунок.
— Сподіваюсь, що в тебе все вийде! А що б ти сказала, якби була можливість, минулій Юлі або Юлі із майбутнього?
— Думаю, нічого б не змінила в минулому, окрім університету. А так, завжди вір у себе! Чужі думки, це лише чужі думки, до яких можна прислухатися, але не виконувати!
— Які поради ти б дала собі, на початку творчого шляху?
— Ніколи не опускай руки! Ти зможеш все. І навіть більше.
— Що ж, ми закінчили. Щиро дякую тобі за цей гарно проведений час! Було дуже приємно з тобою познайомитися і поспілкуватися.
— Дякую, це взаємно!