Le feu de notre-Dame de Paris (Fran.)
Farka8
Nous avons perdu dans le feu de notre-Dame-de-Paris. Le lieu sacré des gens brûlait. Le monument est reconnu par l’UNESCO. Perdu beaucoup de choses précieuses, mais enduré, la partie a survécu. Les vitraux roses sont idéaux, tels ne se répètent pas. Les gargouilles devinrent noires de la surchauffe, et le bord du style gothique tomba directement dans l’enfer. France, attends, ne pleure pas. La Russie ensemble, près. Tu es notre allié, on va t’aider, vraiment
2019-04-23 16:41:35
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Farka8
@Нюся Большое спасибо) 😇
Відповісти
2019-05-25 10:15:51
1
Farka8
Agréablement surpris, merci pour vos commentaires, votre soutien réchauffe l'âme.
Відповісти
2019-05-25 10:22:32
Подобається
Farka8
Ce patrimoine culturel sera réparé, j'espère que tout ira bien.
Відповісти
2019-05-25 10:25:38
Подобається
Інші категорії
Вірші до свят Подійні Філософські Вірші в прозі Гумористичні Привітання
Інші поети
نوارس
@NWARSS
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1245