Anni Teguila
2023-07-02 18:50:58
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Минув рік, 2 місяці і 27 днів, нашої тимчасової розлуки. За цей період я дуже сумувала. Знаю сильной я стала, все це витримали разом, бувало й руки опускали, і тих хто поруч не помічали, думали друг про друга,, -як там мама, тримається?,,
Ти переживала: ,, Вона ж там одненька, як там вона справляється? Я вірю вона справиться."
Частенько в трубочку я тобі жалілась, плакала, казала ,, Я не можу,, Ти мене підбадьорувала. Пів року звикала до оточення, було тяжко, всі різні, мені вдалося.
Залишилось ще трішки потерпіти, щоб знову зустрітись, обійняти, і поцілувати. Дякую тобі, Мамо, що тримаєшся, що живеш, не опускаєш руки і чекаєш на мене.