Яскраві промені сонця змушували відкрити очі. І він їх відкрив. Зараз кімната наповнювалася білим світлом, дихалося легко, а голова була світлою як те проміння що линуло з вікна. Він раптом згадав про нічні роздуми, та настрій від того не зіпсувався. Він лише запитав у себе: «Померти? Тобто, здатися? Ні. Ніколи цього не буде. Я нізащо не підтверджу думки людей які вважають мене найпростішим із простих, тих хто не вірить в мене. – підліток посміхнувся – В мене є мрія і вона стане моєю метою. Я точно знаю чого хочу і заради чого буду жити.» Він подивився на купку книжок на столі і списані зошити, що лежали поруч. «Можливо, цей день настане не через рік, не через два і, навіть, не через п’ять, але я вірю, що настане день, коли я вийду з книгарні… в руках моїх буде книга. Книга, що ще й досі пахне фарбою, яка має яскраву обкладинку та цікавий, корисний текст… Я досягну своєї мети не на зло комусь, а задля власного задоволення.» Підлітка більше не переслідували нав’язливі думки, його переслідували думки і мрії з його майбутнього.
***
Це почалося однієї безсонної ночі. Він ніяк не міг заснути, в голову лізли різні, нікому не потрібні, думки. вони дійсно були не потрібними до того моменту коли він почав над ними замислюватись. «Для всіх я такий собі хлопчисько. Завжди веселий і безтурботний. Здається, всі вважають що в мене проблем не буває і бути не може, адже я просто-напросто підліток – копирсався у роздумах підліток – Якби хтось подумав про те, що сховано за безглуздою посмішкою та вічними жартами. Якби тільки хтось знав про те, що і в моєму житті є темні смуги, особисті проблеми. Можливо, я в силу свого віку, дійсно трохи перебільшую але не в усьому й не завжди. – важке дихання збивало потік думок та ось він знову зосередився – іноді буває так важко, що легше померти аніж страждати від насмішок і безглуздості. Може дійсно… – думки обірвалися – він, просто підліток, ще довго лежав роздумуючи про життя – Навіщо жити таким складним життям, якщо можна вмерти такою простою смертю? – запитав сам у себе.» Думки ще довго не давали йому заснути. Години спливали одна за одною – думки про самогубство ставали дедалі наполегливішими. Усе це продовжувалося до аж доти доки глибока ніч не взяла своє і не примусила імпульсивного підлітка заплющити очі і міцно заснути на найближчі години.
Коментарі