Надя часто любила сидіти у цій кав'ярні .Сучасний інтер'єр , смачна та запашна кава і випічка , чудовий сервіс обслуговування .
Інколи вона годинами сиділа у цій кав'ярні і мріяла ,ностальгувала,сумувала і тихо плакала. Плакала  тому ,що її життя було далеко не найкращим.Їй двадцять років ,а вона й досі немає жодної подруги ні друга.Все тому, що Надя такбимовити була  не з багатої сім'ї.  Коли їй було п'ятнадцять,батьки через нестачу грошей виїхали на заробітки в Польщу ,згодом у них сталися великі проблеми із документами без яких приїхати додому, вони на превеликий жаль ніяк неможуть. Тому всі ці п'ять років Надя бачить їх лише з екрану свого комп'ютера. Так батьки щомісяця пересилають їй певні кошти  та подарунки, але хіба вони замінять їх самих . Надіні однолітки нерозуміють її важкого становища,тому часто ображають дівчину .На даний час єдиною людиною яка завжди  поряд ,і завжди розуміє, любить і співчуває Наді, є її сімдесятирічна бабуся Марія.
Але та часто хворіє, і цим самим додає Наді лишніх турбот.
        Надворі стояв осінній ранок , Надя прокинулася від голосного гавкання Джека. Джек -це собака бабусі але й сама Надя любила його неменше ніж та. Джек голосно загавкотів після чого побіг до кімнати бабусі, дівчина зразуж зрозуміла ,що щось нетак і туд же побігла до кімнати . Надя забігла в кімнату і вжахнулася, на підлозі лежала непритомна бабуся .Надя відразу вхопила телефон і викликала швидку допомогу.Після чого кинулася спасати бабусю.За десять хвилин лікар був уже намісці .Бабусю хутко привели до тями.Виявилося, що Марія встала з ліжка щоб піти і розбудити Надю, аби та не проспала пари,і тут в очах усе розплилося ,потемніло і вона знепритомніла.Нащастя бабусі полегшало але лікар заборонив їй найблищим часом вставати з ліжка .Надя глянула на годинник і побачила що на першу пару вона вже невстигне, тому посидівши ще трохи біля бабусі, пішла на другу.
       Вчиться вона на філологічному факультеті, третій курс. Тому відчислення за пропуски їй геть непотрібне.Зайшовши в аудиторію Надя пішля і сіла за останню парту . Зазвичай Надя сидить у передніх рядах, але сьогодні вона зовсім неготувалася ,і таким чином думала сховатися від строгого ока викладача. Але як назло той викликав саме її . Незнаючи
нічого, Надя отримала двійку.За це їй було дуже соромно ,адже вона одна з кращих студенток університету а тут ...

•         Повертаючись додому Надя  за традицією завітала у кав'ярню "МРІЯ". Сіла за свій улюблений столик, біля вікна . Замовила улюблене Лате і два круасана з малиною.Гарно пообідавши Надя залишила на столі гроші ,і  вже
  

бралася йти ,але варто  було їй тільки встати  зза стола, як у неї тудже врізався офіціант, який ніс на таці три чашки гарячої кави.Нащастя Надя не обпеклася   бо мала на собі грубий плетений светер, який зплела  їй бабуся  на день народження  в минулому році.  І тут дівчину охопила злість.  День  ще з самого ранку не задався.Спочатку бабуся,потім двійка,а тепер ця кава. Надя з усієї злості нагримала на офіціанта  ,а потім побачила що нанеї всі дивляться немов на божевільну.Розгубилася  і вибігла з кав'ярні. Дорогою додому Надя заспокоїлась ,витерла сльози, і в її голові промайнули такі думки "якаж я істеричка, списала всі свої невдачі на  зовсім сторонню людину, посуті той офіціант нівчому й невинен ,це я різко встала і врізалася в нього".Прийшовши додому   Надя зразуж пішла у кімнату бабусі .Та на щастя, почувалася  добре і вже давно чекала на Надю. Бабуся відразуж сказала люба дитино сідай біля мене ,я маю для тебе сюрприз.Надя здивовано глянула на бабусю, і з великим ззацікаленням сіла .Марія почала говорити .
-люба внучко , як ти бачиш останнім часом я почуваю себе ненайкраще,тому треба бути готовим до всього.Надя зрозуміла нащо та натякає і взялася її перебивати.
-бабусю , що ви таке кажете.
-дослухай мене докінця, і не перебивай будьласка відповіла Марія.Надя перепросила і затихла .
-відкрий онте креденце.Надя відкрила.
-тепер подай мені оту мою улюблену дерев'яну шкатулку з прикрасами.Що Надя й зробила.Відкривши шкатулку бабуся зробила легенький дмух губами,після чого звідти полетіла невеличка кучка пороху,було видно, що бабуся давненько уже  невідкривала її.Потім Марія дістала з тої шкатулки діамантове кольє.Воно так сяяло,що здавалося тебе ось-ось осліпить.Бабуся попросила нагнутися ,після чого одягнула на Надіну шию це ж коль'є .Надя була зачарована таким подарунком ,але вона нерозуміла звідки в бабусі така краса.Тому й спитала, звідки і що означає ця прикраса .На те бабуся їй відповіла
-це наша сімейна реліквія.Я отримала його від своєї бабусі Анни,вона отримала його від своєї бабусі Мелан ,яка походила з польського роду,  та від своєї ітак з покоління в покоління ,ще додам "цьому кольє уже більше ста років" тому бережи його як пам'ять про всю нашу родину.А  коли діждешся своєї внучки обов'язково подаруєш  його їй. Надя щиро подякувала бабусі за такий цінний подарунок, і пообідцяла берегти його як зіницю ока.
       В хорошому настрої Надя пішла на кухню, зварила картоплі,приготувала легенький салат, який складався з огірків,помідорів,та олії і солі.Вони з бабусею гарно повечеряли бабуся заснула, біля неї вмостився Джек ,а Надя пішла готуватися до завтрішньої пари, щоб виправити сьогоднішню двійку.
        Ранок вівторка на щастя розпочався добре . Надя прокинулася від звуку свого будильника, насипала в Джекову миску його улюбленого корму.Приготувала для себе і бабусі :яєшні ,вони поснідали, після чого Надя пішла на пари.День в інституті пройшов прекрасно, Надя сама визвалася відповідати, і сьогодні замість двійки вона отримала п'ять за п'ятибальною школою.Прогулюючись вулицями міста Надя зайшла в улюблену кав'ярню "Мрія", однак на цей раз не поїсти ,а вибачитися у того офіціанта на якого минулого разу сильно накричала.Побачивши дівчину, хлопець сам підійшов і попросив вибачення за свою незграбність .На,щоНадя відповіла
- тащо ви, я сама винна,що непропустила вас ,а потім так  накричала ,за що зараз й прошу вибачення.
-Ну тоді конфлікт вичерпано? Спитав хлопець .
-Так .Відповіла Надя, і тут її погляд миттєво переключився  на годинник у кавярні .Ой мені вже пора іти, у мене вдома бабуся хвора ,бувайте сказала на прощання Надя.
Хлопець також знею попрощався, але напрощання попросив її номер телефону,Надя нероздумуючи швиденько продиктувала цифри і щераз попрощалася .
      А ЗАРАЗ ТРОХИ ПРО
ОФІЦІАНТА.
Цей хлопчина влаштувався працювати сюди офіціантом місяць назад . Його звати Марк ,йому двадцять три роки .Рік тому він закінчив технікум де навчався на спеціальність бармен-офіціант.Своїх батьків він небачив ніколи в житті .Томущо  виріс у дитячому будинку .З розповідей вихователів  йому відомо  лише те ,що його туди віддали у віці трьох-місячного немовляти.