Пам'ятаю яскравий момент із  дитинства, коли мої родичі, батьки та я разом збирались за темним, довгим столом, якого, зазвичай, розкладали тільки на свята. Ми сиділи у великому, обклеєному білими шпалерами залі, який за розмаїттям  рослин та їх кількістю  більше нагадував ботанічний сад. У цій кімнаті все пахло квітами, проти цього запаху я нічого не мала, навпаки, він мені дуже подобався. Куток кімнати займав невеликий, м'який диван коричневого кольору, навпроти нього, на стіні висів новий, декілька днів тому куплений, телевізор з ще не настроєними каналами. Здавалось, всі ці нові речі мають піднімати настрій та радувати око. Проте, вони мене не цікавили. Мою увагу завжди привертала стара шафа, захована за вазонами, що робили її майже непомітною. Якщо віддвинеш рослини в бік, то перед тобою буде красуватись річ, заввишки півтори метра, з декільками поличками, захованими за скляними дверцятами. Верх шафи буде прикрашений вирізьбленими узорами, за формою подібними до спіралі більше, ніж до кривої лінії. Якщо захочеш віддерти трішки фарби на пам'ять, то побачиш, що шафу фарбували вже далеко не один раз. Відкривати дверцята потрібно обережно, вони настільки   старі та погано прикріплені, що при першій нагоді відпадуть. Ну, а за ними, на полицях лежало те, що до цих пір заміняє мені реальний світ. Вони були різного забарвлення: червоні, жовті, сині, помаранчеві, мали різних авторів: Лермонтов, Чехов, Меріме, Чуковський, Дюма. Прочитавши перший том Графа Монте-Крісто, я "полізла" за другим, і тільки тоді помітила її. Маленьку, непоказну, стару запилену книжечку у зеленій 
палітурці, яка була прикрашена ініціалами золотистого кольору. Ім'я автора давно стерлось, отож, це до сих пір загадка для мене. Не дивлячись на її старі, жовті сторінки, які мали незнайомий для мене запах, книга виявилась навпрочуд цікавою. На одній сторінці по лісу бігали мавки, на іншій - молоді дівчата оберталися на водяних лілій, виходили весною у поле та просили сорочок. Ця книга замінювала і день, і ніч. Вона захоплювала, хвилювала цікавими історіями і пречудовими описами. Вона була цікавіша, ніж книжки сучасних авторів. Вона стала моїм джерелом натхнення для написання цієї автобіографічної розповіді.
По цей день у тому залі стоїть ця шафа. Цінна для мене, як пам'ять про моє дитинство. Як пам'ять, про найцікавішу книгу мого життя -
Книгу у зеленій палітурці