Видалити публікацію?
Vika Da
2020-12-20 16:48:37
Шукай мене у весні. Розділ 1.
Цікаве, Особисте, Різне
Шукай мене у весні Розділ 1 Все почалося з того, що я народилась. 8 травня, весна, акушери дуже поспішали, бо не хотіли приймати пологи у свято (9 травня, День перемоги)… І от, з’являюсь я - така маленька, вкрита чорним волоссям (мама завжди згадує це і сміється). Постійно плакала і не хотіла спати вночі (нічого не змінилось відтоді). Була здібною, рано навчилась читати і говорити. Ви напевно подумали, що тут ще не вистачає підзаголовку «ранні роки». Але ця історія - не моя нудна біографія з Вікіпедії, яка ділиться на етапи і має список джерел. Це така собі сповідь, розповідь про те, що так болить. Пам’ятаю свій перший день свідомого життя. Сиджу за столом на кухні, мама готує щось смачне, а тато сидить навпроти мене. Вони говорили, щось про школу і я уявляла як колись піду у неї. Уявляла як буду навчатися, все це було ніби реальність. Я дивлюся на край столу, а перед очима школа і мої майбутні однокласники. Я й досі так роблю, тільки тепер це не просто мрії, а спосіб не бачити реальності. Життя здавалось безтурботним і «рожевим». Але час, не питаючись, змушує нас дорослішати. Пам’ятаю як батьки сваряться і найболючіше те, що я знаю чому. Тато спілкувався в інтернеті з якоюсь жінкою. Без сумнівів це була причина шквалу криків і матюків. Так продовжувалось дуже довго, настільки довго, що це перестало викликати у мене емоції, я просто чекала тої самої «крапки», але вони досі були разом. З того моменту життя почало ділитися на «до і «після». З того моменту ми більше не щаслива сім’я. З того моменту я більше не я. А тепер перенесемося у теперішній час і побачимо результат дитячих розчарувань і батьківських сварок. Ось вона я у всій красі. Худенька (може навіть трохи занадто), з гарними мішечками під очима, з невеличкою кількістю акуратних шрамів і зовсім трохи понівеченою психікою. Не дівчина – а мрія! Впевнена, що саме такого результату ви чекали, тому що я – ні. Мені вісімнадцять, я навчаюсь на вчительку української мови, маю хлопця зі своєю драмою в житті, яка теж вирішила зіпсувати його життя і досі боюсь згадувати як коли сварились мої батьки. Тому я не вдаюся до подробиць тих нестерпних вечорів і називаю цю прозу «сповіддю». Тепер ви розумієте хто я така і з чим мене їдять. Тепер можна і розказати, що стоїть на порядку денному, адже життя без проблем – не життя. …
4
52