Видалити публікацію?
Vika Da
2020-12-22 10:57:56
Шукай мене у весні. Розділ 3.
Особисте, Думки вголос, Гумор
Шукай мене у весні. Розділ 3. Навчання або оповідання про те, як лінь руйнує моє життя. Попередження: особливо вразливим відмінникам текст не читати, а батькам його взагалі краще не показувати! Тут навіть не знаю з чого почати. З того, що мої батьки вчителі, чи з того, що я була здібною дитинкою? Напевне варто почати з того, що дитина вчителів – це не синонім до ерудит, всезнайко чи геній. Це звичайна дитина, як і всі, яка теж робить помилки і може бути мною. Не буду соромитись і скажу одразу, що я все-таки непогано вчилась, та як казали мої батьки: «Молодець, але можна й краще!» - комплімент на мільйон, дякую. Мені давалося все просто, без особливих зусиль і зубріння, я могла писати контрольні, навіть не готуючись до них. Це дало мені зрозуміти лише одне – треба докладати більше зусиль, і тоді результат буде вражаючим. Надіюсь вам стало так само смішно, як і мені. Тому що зрозуміла я трошки інше – навіщо старатися, якщо все і так досить непогано. Непогано. Слово, від якого моїх батьків просто розривало на маленькі частинки. Ну як це так, що дитина вчителів вчиться «НЕПОГАНО»!? Так було до восьмого класу, бо тоді ще тема навчання мене хвилювала, а потім… Потім подія, яка змінила моє життя. Я перейшла у нову школу. У класі були майже всі хлопці. Ну самі розумієте, дев’ятий клас, хлопці, нова школа. Коротше кажучи, навчання відійшло кудись зовсім далеко. От знаєте, часто чую від знайомих таку фразу: «Мамі все одно які оцінки я отримую в школі, головне щоб хоч щось в голові було». А таке взагалі існує? Ні, я серйозно, можливо вони мене про обманюють, щоб здаватися щасливими дітьми? Але таке існує… Моє відверте ігнорування навчання продовжувалося до одинадцятого класу. Тепер я майже офіційно могла «забивати» на предмети, які не мала здавати на ЗНО. І зараз для всіх одинадцятикласників буде шок-контент. Я знову хочу повернутися назад і ще раз здати ЗНО! Я спеціально не напишу, чому у мене з’явилось таке бажання. Хочу щоб ви самі з часом зрозуміли це. А тепер вишенька на торті! Я навчаюся на вчителя української мови та літератури. Ви напевно одразу згадали цю знамениту фразу «пацан до успіху йшов» ? Не думаю. Напевно подумали, що це мрія всього мого життя? Сумніваюся. Це скоріше результат мої патологічної ліні і легкої апатії до життя. Я завжди була такою. Не старалась занадто добре. Могла набагато краще. А тепер пишу вам тут і жаліюся, що не досягла своєї мрії. Офіційно дозволяю вам ненавидіти мене! І ось ми з вами дійшли до підсумків такої неоднозначної історії. Тепер потрібно написати щось дуже розумне, щоб дати всім мотивацію працювати над собою і т.д. Але моя мета не змінювати ваше життя і давати «безцінні поради» вісімнадцятирічної дівчинки. Я хочу вам просто відкрити очі на те, який результат буває, якщо йти за течією. Ну як, подобається? Отже, лінь то як наркотик – один раз спробував і все, більше не зможеш відмовитись. Але обираєш завжди ти. Я назвала цей розділ «Навчання або оповідання про те, як лінь руйнує моє життя». Ні, то я руйную своє життя.
98