Був дуже божевільний день я з своїми друзями пограбували кількох чиновників та були доволі результатом.
Нам цього виявилося замало, ми вирішили пограбувати комісара. Він у цей час проїжджав у лісі в своїй кареті я гордо узяв піштоль вискочив посеред дороги та крикнув "Стояти!"
- Кучере чому ми зупинилися?- нервово запитує комісар.
Кучер нічого не сказавши утік, тоді я дістав меч та підошов до комісара а той як навіжений накинувся на мене з голими руками. Мої колеги колеги почали мені допомагати але він їх усіх 4- х побив я почав тікати. По дорозі зустрів дивну дівчину  з білими крилами на спині. Я вирішив запитати:
- Доброго дня ви мені не підкаже де тут найближчий ринок.
Дівчина обернулася та поглянула мені в очі я неначе влюбився  в ню а вона сором'язливо привіталася й сказала:
- Не знаю вибач.
Я з усмішкою підбіг до неї і відповів:
- А ви красиві шановна.
Дівка зупинилася та схоже зашарілася. Заклавши руки назад своїм дзвінким голосом сказала:
- Та що ви.
- Я кажу по правді ви прекрасні а голос гріє серце моє.- вигукнув я до неї.
- Думаєте я не знаю що ви бандит.
- З чого це ви так вирішили?
- Ваш вигляд вас видав.
Я збирався уже бігти але вона запропонувала піти до неї до дому. Після не довгих роздумів моє серце сказало іди. До того ж і дівчина мовчки але наполягала своїми красивими очима.
По дорозі я у неї запитав звідки у неї крила вона мені відповіла:
- Звідти звідки і у тебе.
- А хіба вони у мене є?- запитав я
Дівчина узяла мене за крило і сказала:
- Так ось вони у тебе як ти їх не бачиш
Я був ошелешений вони і правда у мене були я міг ними рухати та літати. І чому я раніше не звертав увагу на них. Подивившись на свої руки я побачив, що на них є шерсть як у вовка. Для мене це теж було здивуванням бо раніше я цього не бачив.
Ми прийшли до неї до дому. Вона поставила перед мною дзеркало, моєму здивуванню не було меж. Я був якимось неправильним крила як у яструба маю шерсть та ікла вовка і морда теж була як у вовка.
- Що я таке?
- Ти звичайний житель. - відповіла дівчина.
І саме тоді я звернув увагу на те, що усі жителі яких я бачив по дорозі були незвичайними. Навіть мої колеги бандити теж були неправильними. Дівчина сіла за стіл та почала щось писати.
- Що пишете? - поцікавився я
- Я готуюсь на завтра до роботи.
- Ммм... Поважаю.
Потім вона мені розповіла, що в ню влюбився якраз той самий комісар який побив своїх колег і мене разом з ними. Найбільше мене налякав  той факт, що він ось-ось має прийняти.
Почувся стукіт у двері. У мене затраслися коліна дівчина сказала щоб я сховався на другому поверсі. Я побіг, і тільки я опинився на останній сходинці комісар зайшов у дім.
- Яке ти маєш право до мене вриватися. - крикнула дівка
- Ти ж мені сама відкрила.
- Байдуже іди не має часу на твоє залицяння.
- Я ж тебе люблю.
- Но я тебе ні-  фуркнула вона.
- Де він?
- Хто?
Комісар розіслився придавив її до стіни та злісно сказав:
- Не вдавай дурну я бачив як ти з ним по місту ішла.
Дівчина пустивши сльозу відповіла:
- Я не знаю про кого ти.
Мене це дуже розгнівало, я був готовий іти битися за ню. Але вона мені натякнула що усе добре.
Комісар продовжив:
- Де він? На другому поверсі?
Злий чиновник відпустив її та покрокував на другий поверх. Я почув, що діло пахне жареним тому відкрив вікно та вистрибнув. Мені хотілося полетіти но земля мене здалося сильніше почала притягувати. Як не як я взлетів уже біла ніч і комісар виглянувши у вікно не розгледів мене у чорному небі. Він пішов я теж вирішив на деякий час полетіти.  Мені дуже хотілося помститися за дівчину бо я не хочу щоб вона так страждала від нього. Я навіщось полетів закинуту локомотивну станцію там було доволі страшнувато на половину розібрані та поржавілі старі локомотиви навіювали незрозуміле відчуття страху. Будинки заросли хащами. В деяких з них навідь були засохлі дерева. Але мене цим було не зупинити я залетів в одну з будівель там було дуже просторо і я під стелею намотував круги поки не помітив краєм ока у вікні комісара. Я спустився на землю. Но бійки не було ми просто поговорили подумати не міг що такими переговорами можна щось вирішити. Я йому просто пояснив що дівчина любить не його а мене. А той лише фуркнув і сказав:
- Добре забирай її собі не потрібна вона мені більше.
- Радий що ми дійшли згоди- відповів я
На прощання ми потисли руки і розійшлися. Дівчина почувши цю новину зраділа та поцілувала мене. Я цього чесно кажучи не очікував але було приємно. Далі вона повела мене до якогось моря чи озера на березі були сходинки в воду зроблені схоже з граніту. На останній сходинці я сів та опустив ноги у воду.
- Зайди у ню- сказала дівчина.
- Я ? Ти що я не хочу там глибоко.
- Там не глибоко.
Я повірив та лягнув у воду плаваючи на спині.
- Та що ти так боїшся стань на ноги.
Оглянувшись я побачив як якийсь дядько доволі товстої структури застрибнув у воду і вода йому була по пояс. Тоді я став на ноги і справді води тільки по пояс і дно тверде. З усмішкою дівчина сказала:
- Бачиш а ти боявся.
- Дякую тобі ти мене урятувала від погоні, приютила, та відкрила мені новий погляд на світ. Дякую тобі- сказав я підійшовши до неї і ми поцілувалися.
Тут я проснувся і зрозумів, що усе це був сон. Та з усмішкою тепер пригадую свої пригоди в надії на те, що я з нею ще зустрінусь і ми будемо разом. Хоча... Це всього-навсього ілюзія.