Лист, який змінив життя назавжди..
На лавці біля великого двоповерхового будинку сиділи двоє хлопців. Один був високим, струнким, спортивним юнаком з карими очима і темно-коричневим волоссям. А другий виглядав так, ніби щойно зійшов з обкладинки журналу. Він виглядав так само як і старший хлопець, тільки очі були іншого кольору. За ним сохли всі дівчата в класі, та як тут не сохнути? Красень і хлопець мрії, Джеймс користувався популярністю серед дівчат його та паралельного класу. Коротше кажучи, обидва вони мали репутацію найгарніших і найзавидніших крутих хлопців у школі. Старшого звали Влад, а молодшого - Джеймс. Раптом на вулиці піднявся сильний вітер, і хлопці схопилися за поручні лавки.
Із землі до неба піднялася ціла купа листя і бурею пронеслася мимо хлопців, залишивши за собою хмару пилюки. Через хвилину все заспокоїлося. Вони розімкнули очі та озирнулися довкола. Вулиця була вкрита тонким, ледь помітним шаром пилу.
- Ой, дивись, лист! - здивовано вигукнув Джеймс, підіймаючи конверт із землі і здмухуючи пил. Влад взяв його з рук Джеймса, який доводився йому рідним молодшим братом.
- Гм.. - сказав він, розпечатуючи конверт з різьбленою золотою печаткою. На самому конверті було написано зеленим чорнилом: "М-ру В. Б. Лорду, Україна. м. "Нова Англія". вул Літл-стріт 4".
Не встиг він почати читати листа, як в кишені задзвонив телефон.
- Привіт, Лілі, що сталось?
- Привіт, мені треба з тобою порадитись.
- Ох, зачекай, - перебив її Влад, - зараз я зайду в хату, там кращий зв'язок.
- Ок, давай, а тобі сьогодні не приходила пошта? - спитала вона.
- Приходила, а що?
- Тоді я скоро до тебе прийду, домовилися?
- Ммм.. Добре, домовилися, погодився він. - Бувай.
- Бувай, до зустрічі.
Відключившись, Влад набрав номер своєї коханої Анжеліки.
- Привіт, хочу повідомити: дзвонила Лілі, сказала що прийде до мене в гості, ти прийдеш?
- Добре, домовилися.
- Знаєш, у мене таке відчуття що сьогодні має щось статись, пов'язане з нами всіма, - поділився своїми роздумами Влад.
- Хмм.. Я прийду обов'язково. Бувай, до зустрічі, - вона відключилася.
Потім Влад набрав номер Аліни, своєї подруги.
- Привіт. Як справи?
- Все ок, хочу спитати: ти прийдеш сьогодні?
Вона хвилину мовчить.
- Так, звісно. Бувай.
Влад спустився вниз.
- Доброго ранку, мамо, - поцілував її в щоку, від чого та усміхнулась.
- Доброго ранку, синку. З днем народження тебе.
- Дякую.
***
Влад:
"Взагалі я міг би просто зараз розповісти все про себе, наприклад я народився в сім'ї звичайних людей (не магів). У мене часто бували викиди магії (мама та бабуся не розуміли що відбувається, але завдяки тому що мені якось трапилася під руку серія книг Джоан Роулінґ "Гаррі Поттер" , мої друзі і родичі почали розуміти що у мене часто бувають викиди магії. Я навчився поступово володіти, тобто користуватися нею і не виникало потреби замикатися від усіх в кімнаті. Тож я ходжу до школи, закінчив дев'ятий клас.
Як вийшло так що я дитина з магічними властивостями, я не знаю. Якось я спитав про це у мами, але вона сказала що поки не готова до розповіді про це. Тому ми вирішили що поговоримо про це тоді, коли буде нагода.
А ще я дуже люблю слухати музику, яка активізує мою уяву.
Наприклад, почувши перші звуки музики до пісні DEEMO - Dream
(посилання на пісню https://youtu.be/_gsvE4Dy28o )
моя уява малювала моторошний краєвид: голі дерева, земля, якщо ступити на неї, неприємно двигтить. Коли підіймаєшся вгору на висоту пташиного лету, різкий холодний вітер ріже обличчя. Сіре небо затягнуте темними хмарами.
Але під землею ховається дещо особливе....
Про це ви дізнаєтеся пізніше.....
Але досить про це, я хочу зачепити одну з моїх найулюбленіших тем: Книги. Візьмемо наприклад жанр фентезі - один із моїх найулюбленіших жанрів.
Фентезі - це світ чарівництва: В цьому жанрі літератури поєднується все - магія, любов, таємниця і страхи - взагалі всі емоції, які відчуває кожен.
Якби я був чарівником, таким, як Герміона Ґрейнджер, я б неодмінно написав книгу саме в цьому жанрі.
Світ фентезі цікавий настільки, що хочеться зануритися в його атмосферу з головою.
Коли я наприклад, бачу книгу із фентезі, я одразу починаю її читати, з насолодою і нетерпінням поринаючи в дивовижні пригоди героїв. Тому я хочу писати і читати в цьому жанрі. Все, я гадаю що цього досить, хах.
Із землі до неба піднялася ціла купа листя і бурею пронеслася мимо хлопців, залишивши за собою хмару пилюки. Через хвилину все заспокоїлося. Вони розімкнули очі та озирнулися довкола. Вулиця була вкрита тонким, ледь помітним шаром пилу.
- Ой, дивись, лист! - здивовано вигукнув Джеймс, підіймаючи конверт із землі і здмухуючи пил. Влад взяв його з рук Джеймса, який доводився йому рідним молодшим братом.
- Гм.. - сказав він, розпечатуючи конверт з різьбленою золотою печаткою. На самому конверті було написано зеленим чорнилом: "М-ру В. Б. Лорду, Україна. м. "Нова Англія". вул Літл-стріт 4".
Не встиг він почати читати листа, як в кишені задзвонив телефон.
- Привіт, Лілі, що сталось?
- Привіт, мені треба з тобою порадитись.
- Ох, зачекай, - перебив її Влад, - зараз я зайду в хату, там кращий зв'язок.
- Ок, давай, а тобі сьогодні не приходила пошта? - спитала вона.
- Приходила, а що?
- Тоді я скоро до тебе прийду, домовилися?
- Ммм.. Добре, домовилися, погодився він. - Бувай.
- Бувай, до зустрічі.
Відключившись, Влад набрав номер своєї коханої Анжеліки.
- Привіт, хочу повідомити: дзвонила Лілі, сказала що прийде до мене в гості, ти прийдеш?
- Добре, домовилися.
- Знаєш, у мене таке відчуття що сьогодні має щось статись, пов'язане з нами всіма, - поділився своїми роздумами Влад.
- Хмм.. Я прийду обов'язково. Бувай, до зустрічі, - вона відключилася.
Потім Влад набрав номер Аліни, своєї подруги.
- Привіт. Як справи?
- Все ок, хочу спитати: ти прийдеш сьогодні?
Вона хвилину мовчить.
- Так, звісно. Бувай.
Влад спустився вниз.
- Доброго ранку, мамо, - поцілував її в щоку, від чого та усміхнулась.
- Доброго ранку, синку. З днем народження тебе.
- Дякую.
***
Влад:
"Взагалі я міг би просто зараз розповісти все про себе, наприклад я народився в сім'ї звичайних людей (не магів). У мене часто бували викиди магії (мама та бабуся не розуміли що відбувається, але завдяки тому що мені якось трапилася під руку серія книг Джоан Роулінґ "Гаррі Поттер" , мої друзі і родичі почали розуміти що у мене часто бувають викиди магії. Я навчився поступово володіти, тобто користуватися нею і не виникало потреби замикатися від усіх в кімнаті. Тож я ходжу до школи, закінчив дев'ятий клас.
Як вийшло так що я дитина з магічними властивостями, я не знаю. Якось я спитав про це у мами, але вона сказала що поки не готова до розповіді про це. Тому ми вирішили що поговоримо про це тоді, коли буде нагода.
А ще я дуже люблю слухати музику, яка активізує мою уяву.
Наприклад, почувши перші звуки музики до пісні DEEMO - Dream
(посилання на пісню https://youtu.be/_gsvE4Dy28o )
моя уява малювала моторошний краєвид: голі дерева, земля, якщо ступити на неї, неприємно двигтить. Коли підіймаєшся вгору на висоту пташиного лету, різкий холодний вітер ріже обличчя. Сіре небо затягнуте темними хмарами.
Але під землею ховається дещо особливе....
Про це ви дізнаєтеся пізніше.....
Але досить про це, я хочу зачепити одну з моїх найулюбленіших тем: Книги. Візьмемо наприклад жанр фентезі - один із моїх найулюбленіших жанрів.
Фентезі - це світ чарівництва: В цьому жанрі літератури поєднується все - магія, любов, таємниця і страхи - взагалі всі емоції, які відчуває кожен.
Якби я був чарівником, таким, як Герміона Ґрейнджер, я б неодмінно написав книгу саме в цьому жанрі.
Світ фентезі цікавий настільки, що хочеться зануритися в його атмосферу з головою.
Коли я наприклад, бачу книгу із фентезі, я одразу починаю її читати, з насолодою і нетерпінням поринаючи в дивовижні пригоди героїв. Тому я хочу писати і читати в цьому жанрі. Все, я гадаю що цього досить, хах.
Коментарі