Життя не грає
Цінуй себе
Цінуй себе
Коли ти кінь, яким пахають поле, 

А замість цукорку надгризяний буряк.

О, де ж ти загубилася моя щаслива доле?

Я ставлю на скалі тобі маяк.


І біль душі я виллю на папері, 

Щоб залишити чистим шлях;

Відкрию всі перед собою двері,

Та з світом цим залишусь на ножах.


Щось ниє у мені не зрозуміло

Бажання перемог, чи туга за життям,

Та я відчула ясно та прозріло,

Що щастя йде услід за каяттям.


Я каюсь! Каюсь, що корилась всім підряд,

Аж загубила власну душу в тому,

Так кожен день прохожу цей обряд - 

Пахаю чуже поле і не відчуваю втому.


Цінуй себе - це не прості слова,

Це те зерно з якого проростають квіти,

Висока і густа буяє в них трава

І в ній пасуться коні власної орбіти.

© Джі Хол ,
книга «Колодязь думок».
Коментарі