Цінуй себе
Коли ти кінь, яким пахають поле,
А замість цукорку надгризяний буряк.
О, де ж ти загубилася моя щаслива доле?
Я ставлю на скалі тобі маяк.
І біль душі я виллю на папері,
Щоб залишити чистим шлях;
Відкрию всі перед собою двері,
Та з світом цим залишусь на ножах.
Щось ниє у мені не зрозуміло
Бажання перемог, чи туга за життям,
Та я відчула ясно та прозріло,
Що щастя йде услід за каяттям.
Я каюсь! Каюсь, що корилась всім підряд,
Аж загубила власну душу в тому,
Так кожен день прохожу цей обряд -
Пахаю чуже поле і не відчуваю втому.
Цінуй себе - це не прості слова,
Це те зерно з якого проростають квіти,
Висока і густа буяє в них трава
І в ній пасуться коні власної орбіти.
Коментарі