Ранковий спокій порушив скрипучий дзенькіт будильника. Ліна простягнула руку до нього і легким рухом руки, скинула будильник зі столу.Дівчина солодко позіхнула.Швидко підскочивши з ліжка, почалапала у ванну кімнату. Ліна ще довго розглядала своє відзеркалення, але ж не тривати цьому вічно? Тож дівчина вирушила вдягатись:гольфи (вищі коліна),чорну спідницю-сонце та свою улюблену ніжно-помаранчеву кофтинку. Ліна вже вкотре крутнулась перед сріблястим дзеркалом та зробила два недбалих пучки.
Дівчина накинула на тендітні плечі ніжно м'ятний, вовняний кардиган і взула чорні(це все поки що) кросівки. Вимкнувши світло, Ліна зачинила двері, за якими на неї, склавши руки на грудях, вже чекала Гапі. Дівчата привітали один одного обіймами та швидко попрямували до школи.
***
Протягом першого уроку, голова дівчини розривалась від кількості думок про Алекса. Тож щойно пролунав дзвінок, Ліна швидко зібрала свої підручники і пішла разом з Гапі до класу де мав бути наступний урок в Алекса.
Гапі, взявши Ліну за руку, підштовхувала її вперед. Дівчина підняла очі та остовпіла, адже перед нею стоїяв ВІН. Ліна залилась багряним рум'янцем. Гапі, трохи не розрахувавши сили, пихнула подругу вперед. Ліна врізалася в хлопця.
-Вибач!!-сором'язливо промовила Ліна.
-Нічого буває!Як тебе звати ?-запитав хлопець
-.....Ангеліна Власенко,можна просто Ліна,-з нотками здивування промовила Ліна
-Дуже приємно "просто Ліна", а я Алекс,-з посмішкою на обличі промовив він.
-Бувай!
Їхню розмову перервало гучне дзеренчання дзвінка.
Нічого не встигнувши,
відповісти Ліна засмучено попрямувала до свого класу. Доки вона йшла до класу, Ліна намагалася зрозуміти "Навіщо Гапі збрехала їй, адже вона знала що я почуваю до цього хлопця. Навіщо вона грає з моїми почутями?" В дівчини потекли сльози, але вона прудко витерла їх краєчком рукава і, вибачившись за запізнення, зайшла до класу.
Одразу після уроку Гапі підішла до Ліни.
-Ну що?Як все пройшло?-зацікавлено спитала дівчина.
-Як все пройшло? Ти знущяєшся?Він навіть не знає моє ім'я!Навіщо ти граєш моїми почутями?Адже ти знаєш, як сильно я його кохаю!Ти....ти..Ти мені більше не подруга,я не хочу тебе ні бачити ні чути!!!-люто ,але з нотою відчаю вигукнула дівчина, навіть не давши, Гапі все пояснити.
Після цього Гапі багато разів намагалася поговорити з Ліною ,але та навіть не давала сказати їй ані слова.
Ліна залетіла в жіночий туалет та, зачинившись в кабінці,  почала плакати.В туалет зайшла Кіра Литвинова-найстервіше, стервисько їхньої школи.
-Що трапилося?-не щиро запитала Кіра.
Ліна вийшла с кабінки. Її тендітне личко всипали червоні плями.
-От дідько, давай но я тобі допоможу!-твердо промовила дівчина(Кіра)
-Ти ж Кіра Литвинова!Найпопулярніша дівчина в нашій школі,навіщо ТОБІ допомагати МЕНІ???-здивовано запитала Ліна.
Але Кіра ніби не почувши останьої репліки, дістала свою косметичку і почала замазувати пудрою висипи.
-Тепер ти дуже гарна!Сподіваюся ми подруги?-примружившись спитала Кіра.
-Звичайно,адже ти допомогла мені!Не те що деякі!-Ліна радісно усміхнулась.
Вже за 10 хвилин вся школа гуділа про те що стерва школи дружить із звичайною ангельської краси, зовсім (ну майже) безневиною дівчиною.
Гапі підійшла до Ліни і сказала їй
-Не вірь їй вона тебе використовує!Згадай як вона знущалася над невиними дівчатами .Вона п'є та курить.І взагалі говорять що вона вже давно позбулась незайманості.
-Ні я тобі не вірю,ти брешеш.Вона набагато краща за тебе!!!Бувай...
Але Гапі права,Ліні доведеться не солодко...