-Тридцять тисяч доларів раз, тридцять тисяч доларів два, тридцять тисяч доларів три.... Лот номер 108 -  продано, жінці під номером 48! А їй повезло, у нас рідко попадаються такі красиві екземпляри! Ну що ж, передайте товар його законному власникові!
З подіуму відвели дівчину в кайданах зі світлим волоссям. Її тіло було покрите порізами і царапинами, а очі виражали страх. Бідолаху підвели до дівчини в чорному дорогому плащі.
-Ну що ж котик, тепер ти належиш мені.
Після цих слів світловолоса провалилася в пітьму.
***
Біля вікна на м'якому кріслі сиділа дівчина, з темним волоссям і шоколадними очима. Її погляд був спрямований до світловолосого "ангела" на ліжку.
"Що ж мене так в ній зачепило? Тонкі губи, великі очі, акуратний носик... Так вона без сумніву  - красива, але мене оточують ще красивіші хлопці і дівчата. Вони готові виконати усі мої бажання, навіщо мені вона? Так ще й за таку суму. Гроші - для мене не проблема, але... Котик чим же ти мене зачепила"?
Від думок дівчину відволік кашель світловолосої.
-На випий водички.
Блакитноока боязко взяла з рук склянку і почала пити, повільно опам'ятовувавшись і поглядаючи на дівчину.
-Я знаю, що ти - сильно злякана, але тобі нічого не варто боятися. Я не люблю садизм, насильство і всьому це подібне. На тому ринку я була перший і останній раз. Чому я купила тебе я сама не знаю. Якихось особливих планів на тебе у мене немає, отже можеш собі спокійно відпочивати. Ввечері до тебе прийде лікар. Скажи мені, як тебе звуть і де я можу знайти твоїх батьків?
Темноволоса забрала у дівчини склянку і присунулася до неї ближче.
-Мене звуть Саманта мені 19 років і я з притулку. Будь ласка, знайдіть мені роботу або не знаю що, але не віддавайте мене в притулок або тим збоченцям з ринку! Я вас прошу!
Дівчинка почала ридати і хапати карооку за руки і кофту.
-Так заспокоїлася. Раз так то нікому тебе не віддам, але ти ж розумієш, що ти гарна і... Одним словом, коли ти будеш уже в нормі, то я захочу з тобою переспати. Але обіцяю тобі сподобається. Гаразд не лякатиму тебе, мені час йти так що відпочивай Котик. До речі, мене звуть Валері і можеш звертатися до мене на ти. Я не така вже й стара.
На цих словах темноволоса зачинила двері на ключ, але Саманті здалося, що зачинилися не двері, а її персональна клітка.
***
На ліжку біля вікна сиділа світловолоса дівчина. Вона обхопила руками коліна і розгойдувалися вперед, назад, вперед, назад... У її голові гудів рій думок.
"Чорт ну і вляпалася. Мене купила багата збоченка лесбіянка. Адже тільки збоченці купують секс-рабів... Так Валері здалася мені доброю і красивою, але я ненавиджу її! Просто ненавиджу, я всіх ненавиджу! Батьків за те, що вони загинули, ґвалтівника свого ненавиджу, вихователів з притулку, Валері за те, що вона - збоченка!"
Від надлишку емоцій та стресу дівчина знову провалилася в пітьму.
***
-Котик прокидайся, лікар вже прийшов.
Саманта прокинулася від приємних дотиків до свого обличчя. Розплющивши очі, вона побачила усміхнену Валері, яка дивилася на неї. Озирнувшись вона помітила чоловіка середніх років у білому халаті, той дивився на неї оцінюючим поглядом.
-Можеш не боятися містера Теодора, він лікував мою сім'ю з покоління в покоління. Тож я залишу тебе з ним на огляд.
Світловолоса сподівалася, що після цих слів Валері піде, адже після того, як вона дізналася, що ця людина хоче від неї, Саманта змінила свої плани. Але кароока прошипіла дівчині на вушко:
-Тільки не нароби дурниць, лікар в курсі хто ти. Я йому сказала що нічого поганого тобі не зроблю, але якщо ти щось викинеш то нарікай на себе.
Валері різко відсахнулася від Саманти і посміхнувшись до лікаря, легкою ходою покинула кімнату.
-Ну що ж приступимо до огляду!
З оптимізмом сказав містер і підійшов до пацієнтки.
***
Містер Теодор уже складав речі і хотів вийти з кімнати, але його зупинила пацієнтка зі сльозами на очах.
-Містере, будь ласка допоможіть! Мене купили на чорному ринку, і тримають тут силою. Прошу зателефонуйте в поліцію і кудись ще, але будь ласка допоможіть мені!
Саманта хваталася за халат лікаря і тремтіла, як листочок. Чоловікові стало шкода дівчинку, але він розумів, що ні чим їй не допоможе.
-Вибач, але міс Валері - хороша людина і я не думаю що вона зробить тобі щось погане. Так вона казала, що купила тебе на чорному ринку, але вона так само говорила, що ти захотіла тут залишитися. Тобі немає куди йти, адже у притулку тобі погано, а родичів у тебе немає, тож залишитися тут - найкращий варіант.
На цих словах лікар відчепив від себе світловолосу і стрімко вийшов з кімнати.
***
-Ну лікарю, що з нею?
На містера дивилася перелякана пара шоколадних очей. Дивлячись у них він не розумів Саманту. Тут за неї турбуються, трепетно ​​до неї ставляться, а вона...
-З нею все добре лише легкі ушкодження, але вони за тиждень зійдуть. У мене до тебе питання Валері. Чому ця міс так хоче звідси втекти?
-А Вона хіба хоче? Саманта сама просила мене, щоб я її тут залишила і взагалі...
Договорити вона не встигла, її перебив серйозний тон лікаря.
-Я тебе знаю і не ставив би тобі таких питань, але вона у сльозах просила її врятувати. Я ж не міг це залишити просто так, тож і запипитую, що ти їй зробила і чому вона хоче втекти звідси?
Валері хвилину мовчала, опустивши погляд, а потім заговорила впевненим тоном.
-Я нічого їй поганого не робила, я просто її попередила, що коли вона оговтається я хочу з нею переспати і я їй це сказала. Можливо, це моя помилка, але вона повинна знати для чого вона тут. Плюс Саманта знає, що я не люблю ніякий садизм, насильство тож їй не варто хвилюватися.
Лікар задумливо дивився спочатку на двері, а потім на дівчину.
-Валері я тебе чудово знаю, я навічно перед тобою в боргу, але якщо з цією дівчинкою щось трапиться, то я... Я так просто це не залишу. Хоча знаючи тебе ти нічого їй не вдієш, але всяке буває.
-Так буває.
Дівчина сумно посміхнулася і мовчки провела лікаря з дому.

***
Біля вікна на ліжку сиділа світловолоса дівчина. Вона час від часу нервово поглядала на двері, чекаючи на ураган під ім'ям "Валері". "І що мені буде за цю витівку? Вона ж попереджала, що не спустить мені це з рук, від цієї збоченки можна чекати все що завгодно". Раптом двері відчинилися і в кімнату увійшов головний об'єкт думок дівчини. Валері пройшлася кімнатою і сіла на стілець біля ліжка. Вона з хвилину мовчки зло дивилася на Саманту, а потім поставила запитання, яке поставило світловолосу в глухий кут.
-І що ж ти пропонуєш з тобою зробити?
-В сенсі?
-Я тебе попередила, щоб не було ніяких витівок, а ти накинулася на містера Теодора! Він мене звинувачував мало не в тортурах над тобою! Гаразд упустимо цей момент, у тебе стрес і таке інше, але навіщо ти збрехала що я утримую тебе тут силою?
Ти сама ж захотіла тут залишитися.
Валері сердилась, адже вона виділила Саманті кімнату, хотіла повернути ту додому, викликала кращого лікаря, а вона у відповідь...
-Я передумала, коли дізналася навіщо я тут. Я не хочу бути секс іграшкою для збоченки лесбійки! Я краще помру!
Світловолоса демонстративно відвернулася і поклала руки на груди. Валері хвилину мовчала і посміхалася, а потім заговорила небезпечно м'яким тоном.
-Добре йди, але куди? Родичів у тебе немає, грошей теж немає, знаєш, що роблять з дівчатами, у яких нічого і нікого немає? Ах так в тебе ж є притулок, в якому я впевнена тебе не приймуть з обіймами через довгу відсутність. Якщо ти залишишся тут, у тебе будуть: їжа, одяг, гроші, особиста кімната, а якщо в нас взагалі все буде чудово, то ти здобудеш освіту і згодом зможеш стати вільною успішною людиною.
Так що подумай гарненько, якщо твоє рішення не зміниться, я тебе відпущу. На роздуми у тебе 3 дні, вечеря о 17:00 так що збирайся, одяг у шафі. Я за тобою зайду за десять хвилин.
Останню фразу Валері закінчила вже за дверима.
***
Саманта йшла  коридором, на стінах якого висіли картини. Спереду йшла Валері, хоч дівчина її ненавидить, але вона визнала, що темноволоса - дуже гарна. М'яке волосся, чудова фігура, а ця бордова сорочка так підходить до цих брюк в обтяжку... Тут світловолоса зрозуміла, що думає не про те і вирішила відволіктися від думок.
-Це твій будинок?
-Це будинок моїх батьків.
-А вони знають, що ти купуєш рабів?
– До тебе я нікого не купувала. І я думаю, що батькам вже все одно, на те що я роблю, адже вони - на небесах. Припиняй цей допит, все, що потрібно, я тобі вже сказала!
Валері прискорила кроки і Саманта вирішила її більше не нервувати.
А так хотілося...

***
У величезній кімнаті стояв стіл із великою кількістю різноманітних страв. Побачивши його Саманта зрозуміла, що ще ніколи не почувалася такою голодною. Валері подивилася на захоплений погляд дівчини і з усмішкою запросила її до столу.
- Сідай і поки нормально не поїси, я тебе звідси не випущу!
Саманта дивилася на неї з подивом, але все ж таки сіла за стіл, набрала собі в тарілку якогось супу і побажавши приємного апетиту, приступила до їжі.

***
Минуло два дні, за які Саманта встигла зробити висновок, що бути "рабом" не так вже й погано. Вона вільно пересувалась величезним маєтком, гуляла в саду, спілкувалася з кухарями, садівником і прибиральниками цього будинку. Але найбільше їй подобалася величезна бібліотека якій - понад сотню років. Однак її засмучували двозначні погляди "господині", а це постійне "котик" доводило до білого коління. Зваживши всі за і проти, Саманта оголосила за вечерею, що вона хотіла б тут залишитися. Валері з хвилину мовчала, а далі з усмішкою заговорила.
- А як же "Я краще помру, ніж буду секс іграшкою..."?
Саманта трохи замислилася, але вона була готова до цього питання.
- Я спілкувалася з персоналом цього будинку і вони кажуть, що ти - хороша, тому мені вже не так страшно. Дякую за вечерю, я можу йти?
- Та можеш, але врахуй що ти сама на все погодилася. Солодких снів котик.
- Тобі теж добраніч.

***
Вона чекала на це, і то дуже довго. Після "згоди" минуло два тижні. Для Саманти вони тяглися цілу вічність. Вона чекала, коли Валері її запросить в якусь кімнату, або, що та скаже їй підготуватися, але вона ніяк не чекала, що прокинеться зв'язаною.
Страх каменем почав надходити до горла, з очей пішли сльози, але Валері зібрала їх пальцем, поцілувала світловолосу в щічки і м'яким голосом зашепотіла на вушко:
- Не бійся, я постараюся, щоб тобі сподобалося...

***
Саманта прокинулася в чужих обіймах, кілька хвилин вона ніяк не могла зрозуміти, що ж трапилося, але почувши "Доброго ранку котик" світловолоса почервоніла і сховалася під ковдрою. Валері на це тільки посміхнулася і заговорила:
- Мене не буде декілька днів, на цей час до нас приїде мій найкращий друг Роберт. Можеш його не боятися, він - найкращий із усіх людей яких я знаю. Ми з ним знайомі ще з дитинства, і він ще жодного разу мене не підводив. За тобою наглянуть, тож я можу бути спокійна. Сильно не сумуй.
Темноволоса поцілувала Саманту в носик і пішла з кімнати, залишивши ту в роздумах. "Мені здається, що я її вже не ненавиджу ..." останнє що промайнуло в голові у дівчини перед тим як вона заснула.
***
Світловолоса дівчина йшла коридором вітаючись з покоївкою і тихенько приспівуючи собі щось під ніс. Дійшовши до кімнати з каміном у м'якому кріслі, вона побачила не Валері з зеленим чаєм, а молодого чоловіка з книгою. У нього було довге волосся і сині очі, так само на обличчі дівчина побачила шрами, але вони ні чим не псували його зовнішність. Він підвівся з крісла і поцілував її руку.
- Роберт, друг Валері, а ти, мабуть, Саманта. Вона казала, що ти - гарна, а також, що ти - з характером тому я маю за тобою наглянути.
Чоловік засміявся і знову сів у крісло запрошуючи дівчину до сусіднього. Вони з хвилину сиділи мовчки, але потім світловолоса не витримала, адже хто краще за нього зможе відповісти на питання, які стосуються Валері?
- А можна питання?
- Звісно.
- Чому Валері така? Ну в один час строга, а в інший м'яка та добра?
Дівчина чекала, що її пошлють кудись подалі, але Роберт з хвилину мовчав, а потім сумно запитав:
- А якою має бути людина, чиїх батьків убили, і кого теж кілька разів намагалися вбити?
- А чи можна ви мені про це більше розповісте?
- Навіщо тобі про це знати?
Саманта про це не замислювалася і тому промовчала, чоловік мовчання оцінив по своєму і тому з сумною усмішкою почав розповідь:
– Батьки Валері займалися сімейним бізнесом, у них була велика компанія. Одного разу вони перейшли дорогу конкурентам, ті вирішили їх позбутися, а в компанію відправити своїх людей.
Батьки потрапили до автокатастрофи і не вижили, Валері на той момент було 20 років.Конкуренти хотіли її підкупити, щоб вона віддала компанію їм, але вона не погодилася, тоді почалися погрози, напади... проте вона знайшла на них компромат і зняла на відео розмову з їхнім представником. Їхня компанія розорилася, а у Валері справи пішли вгору. Однак сама розумієш, після цього вона не змогла залишитися цілком колишньою доброю та милою дівчинкою, яку я знав.
Хоча Валері, як і раніше - хороша, вона оплатила мені операцію, коли я потрапив в аварію, допомогла містеру Теодору виграти тендер, завдяки якому його лікарня отримала нове обладнання. Також вона займається благодійністю. Це мала частина того гарного, що вона зробила.
Саманта довго все обмірковувала. Їй не вірилося, що людина, яка ходить на чорний ринок, може бути такою "добренькою". Вона це сказала Роберту, на що той розсміявся і сказав, що він впевнений у тому, що вона не сильно опиралася коли Валері "вирішила використовувати її за призначенням". Дівчина на нього образилася і тому просиділа цілий день у бібліотеці. Хоча вона розуміла, що він - страшенно правий.

***
Минуло три дні, Саманта забула маленьку образу, тому вони з Робертом іноді сиділи в кімнаті з каміном і розмовляли "ні про що". Навіть зараз вони над чимось сміялися попиваючи вино, як раптом у кімнату зайшла Валері. На ній був довгий чорний плащ, а в руці валізка. Вона з усмішкою дивилася на цю картину.
- Валері, нарешті ти приїхала! Як переговори, що італійці відповіли? Вони ж погодились на будівництво моста?
Роберт накинувся на дівчину з обіймами, допомагаючи їй зняти плащ і попутно ставлячи валізку в куток кімнати.
- Звісно ж погодилися! Такої пропозиції як ми їм би не зробив ніхто! Матеріали якісні, терміни короткі, плюс наші ціни на ринку найприємніші. Але це неважливо, краще розкажіть, як у вас тут справи? Ніхто не влаштовував істерик?
На останній фразі Валері багатозначно подивилася на світловолосу, та своєю чергою відвернулася і почала розглядати стіни. Роберта ця ситуація потішила, але він вирішив розрядити обстановку, розповідаючи чим вони тут займалися. Зрештою вся компанія перебралася на кухню, де й просиділа майже до ранку.

***
Валері прокинулася від того, що її болить голова, плюс чомусь затекла рука. Розплющивши очі, вона побачила мирно соплячу Саманту, яка вирішила, що її рука - це чудова подушка. Усміхнувшись з цієї картини темноволоса почала згадувати, що ж було вчора. Спочатку вони з Робертом згадували веселі моменти з життя, потім до них приєдналася Саманта. Далі в хід пішло вино, коньяк... Все закінчилося тим, що Роберт заснув на кухні, а Саманта почала чіплятися до "господині". "Мда котик така пристрасна..." Валері б і далі мріяла, але об'єкт її мрій підірвався з ліжка і з гучним кашлем побіг у вбиральню. Темноволоса занепокоїлася і побігла за нею, те, що вона побачила налякало її...
Саманта відкашлювала кров'ю, з її небесних очей текли сльози, а руки тремтіли наче вона сильно замерзла.
- Котик я дзвоню містеру Теодору!
Саманта з хвилину приходила до тями, а потім заговорила охриплим голосом:
- Не треба містера Теодора! У мене і раніше таке було, просто зараз це трохи гірше! Ось навіть зараз усе закінчилося і взагалі...
Договорити вона не встигла, адже зостанніми словами в очах потемніло і Саманта впала в обійми Валері, яка ледве встигла її зловити. Останнє що світловолоса почула це крик кароокої:
- Хтось, покличте Роберта!

***
- Ну лікарю, що з нею?
У містера Теодора було відчуття дежавю. Знову він оглядав світловолосу дівчину, знову перелякана пару шоколадних очей. Тільки новини не втішні, як минулого разу.
- Не довго тягтиму, скажу відразу. Новини не дуже хороші, у Саманти вада серця. Донора немає, а знайти його ми зможемо за місяць-півтора, а часу у нас стільки немає. Вона протягне максимум два тижні. Валері ми відправили запити кудись тільки можна, але скрізь черги, а гроші нічого не вирішать. Пробач мене, будь ласка, але готуйся до гіршого.
Лікарю було боляче дивитись, як тухнуть ці очі, він навіть думав, що дівчина заплаче. Але вона кілька хвилин мовчала, а потім поставила питання, яке загнало містера Теодора в глухий кут.
- Моє серце підійде?
Він довго мовчав стискаючи кулаки, але все ж таки відповів.
- Так, але не треба цього робити! Ми спробуємо знайти донора, іноді...
Але Валері його обірвала:
- Я так розумію рахунок іде на години? Навіть не на дні. Ви містере Теодор знаєте, що в мене також є діагноз. Мені з моєю пухлиною жити не довго. Ви самі казали, що максимум місяць-півтора, то чому мені не врятувати того кого я кохаю?
Лікар довго мовчав, а потім заговорив спокійним тоном наскільки це можливо.
- Добре я проведу цю операцію, мені не вперше. Скільки тобі потрібно часу, щоб улагодити всі справи?
- День, щоб переписати все на Саманту та Роберта. Частина грошей також піде на вашу лікарню. І містере Теодор, будь ласка не звинувачуйте Саманту в моїй смерті, я сама так вирішила.
На останніх словах, кароока обняла лікаря, він посміхнувся скидаючи сльозу.
- Я звинувачую тільки себе, що не можу врятувати вас обох.
- Не треба себе звинувачувати, ви не чарівник, а лікар, причому найкращий, якого я знаю!
- А ти - найкраща людина яку я знаю...

***
Саманта прокинулася від жахливого болю у серці. Розплющивши очі, вона побачила Валері, яка спала сидячи на стільці біля її ліжка. Світловолоса потріпала її по плечу, від чого та прокинулася.
- Котику як ти?
Ще не встигнувши нормально прокинутися, вона обіймала Саманту, а та думала, що навіть скуйовджена Валері прекрасна.
-  Все добре. Як довго я тут? І що зі мною буде далі?
Кароока опустила погляд, але все-таки впевнено заговорила.
– Ти тут уже три дні. Сьогодні тобі зроблять пересадку серця. Донор знайшовся, але ти не зможеш побачити його. Ти тільки ні про що не переживай, гаразд? Ти будеш під наркозом і нічого не відчуєш. Операцію проведе містер Теодор. Роберт все знає, він усе владнає, а мені треба поїхати. Але я завжди поряд з тобою!
На останніх словах, Валері поцілувала Саманту і втекла з палати, як здалося світловолосій у сльозах.

***
- Ти готова Валері?
- Як завжди, я готова до всього містере Теодор!
- Що сказав Роберт?
- Він уперше на мене накричав, потім плакав, а потім пообіцяв, що нагляне за Самантою.
– Я йому в цьому допоможу.
- Дякую вам лікарю. Можна вас попросити?
- Звісно, ​​що треба зробити?
- Передайте листа Саманті.
- Добре.
- І ще містере Теодор дякую вам за все, ви мені були, як батько.
- Тобі теж дякую за все, а тепер заплющи очі.

***
Саманта прокинулася від того, що біля неї хтось говорив. Розплющивши очі, вона побачила містера Теодора, який розмовляв з Робертом. Помітивши, що вона прокинулась, вони сіли біля неї.
- Як ти себе почуваєш?
Запитав лікар. Саманта подивилася на нього і побачила, що у нього червоні очі, наче він ридав усю ніч. Перевівши погляд на Роберта, вона зрозуміла, що той не в кращому стані.
- Вже добре, тільки голова болить. А Валері скоро повернеться?
- Я думаю, вона про це написала в листі. Містер Теодор віддайте його Саманті і підемо обговоримо щось у вашому кабінеті.
Договоривши, Роберт швидко вийшов з палати, лікар засунув їй у руки конверт і пішов слідом за ним. Саманта незрозумілим поглядом проводила їх, але потім її увагу привернув гарний почерк:
"Привіт котик, якщо ти це читаєш значить мене вже немає. Твоїм донором була я. Не звинувачуй себе ні в чому, мені залишалося жити не довго тому я вирішила врятувати хоча б тебе. Знаєш до нашої зустрічі  моє життя мені здавалося жахливим,  я постійно пила, була холодною навіть з Робертом. Постійно міняла партнерів у ліжку і хотіла закінчити життя самогубством. Але зустрівши тебе, я подивилася до чого я докотилася. Купила дівчинку на чорному ринку, та ще й для чого...Ти змусила мене багато про що замислитися... Завдяки тобі я налагодила стосунки з працівниками, Робертом, перестала пити, стала трохи добрішою і почала цінувати життя. Дякую за все котик.
Я залишаю тобі маєток, частину компанії та моїх збережень у банку. Придивися до Роберта, мені здається, що він - до тебе не байдужий. І головне живи! Тепер ти маєш жити не лише за себе, адже у нас одне серце на двох”.
Наприкінці листа Саманта плакала, але заспокоївшись, вона поклала руку на серце і тихо прошепотіла:
– Добре, я обіцяю жити за двох.
Кінець.