Примяу! Мене звуть Мурчик. У цій главі,я розкажу,про свої перші роки...


Жив я в будинку з декількома братиками й сестричками. З нами ще деякий час жила мама...  А ще за нами доглядала одна жіночка,вона часто казала щось такого "Я вас дуже сильно люблю!😊",але мені здається,що це було не так...

             Дуже сумний день                 

Одного прекрасного ( ні,потім зрозумієте чому) дня,коли я грався зі своїми братиками, ми почули,якусь мелодію: "Тай-таралай-лай-тай-таралай" "дззззззззззззз" "Тай-таралай-лай-тай-таралай"
"дззззззззззззз"
І Жанна ( так було звати жінку,яка нас доглядала) побігла з рушником в руках,до штуки яка видавала мелодію.
-Ало!-почули ми. -що?Вас погано чути!
-Пффф... Дивні якісь.-промовила жіночка.
За декілька хвилин ми почули той самий звук:"Тай-таралай-лай-тай-таралай
"дззззззззззззз"
Жанна знову підбігла з криками:
-Та хто вже знову? Ви дасте мені суп зварити,чи ні?!?!?!?
-Ало!-уже трохи спокійнішим голосом проказала вона.-Так,висловуха шотланка.-сказала уже зовсім спокійним,і навіть трохи веселим голосом вона.
-Що? Яка ще "висовука шотанка"?-подумали ми;
-Скільки коштує? На сайті було ж!
-Ну,можете сказати,скільки коштує? Я просто зараз не можу зайти на сайт.
-Тисячу двісті,а що,хочете купити?
-Так.
-Під'їжджайте о 14:00.
-Добре,сьогодні о 14:00
-НАРЕШТІ!-почули ми від Жанни.
-Не дарма,не давали мені суп зварити!😄😄😄😄😃😄😃

*Пройшла 1 година

Двері відкрились,зайшла якась жінка... Жанна?
Ні,не Жанна. А хто ж тоді?

-Доброго дня!-проказала жінка,яка ввійшла в дім.
-Доброго,доброго! Хочете кицю?
Забирайте!-сказала Жанна.
Вона підійшла до мами,і взяла її на руки. О! ми йдемо їсти?Напевно так!
-Ось. Подивіться,порадьтесь з родичами.
-Добре. А можна до маленьких підійти?
-Можна,можна.

Незнайомка підійшла ближче до мами,взяла її на руки,погладила,а згодом і підійшла до нас.
Вона гладила нас,але нам було страшно.

-Я вирішила,беру мамцю!
-Тооочно?
-Нууу... Напевно......... Так!
-Добре.
Жіночка витягла з кишені прямокутні папірці,їх ми бачили багато разів у Жанни.
-Нате вам!
-Так,чекайте,я перевірю. Тааак... 500+500=1000. +100+100...
-Тисячу... двісті.
-Все,допобачення!
-Дякую,допобачення!
Незнайомка пішла разом з мамою,ми з нею попрощались,і більше не бачили.😢

Пишіть в коментарі,чи хочете продовження!🙃