Лист до Незабутньої
Я пам'ятаю листопад,
Яскравий день коли під,
Твоїм вікном співав я серенад.
Усе життя своє шукав себе,
Присвячував часи читанню,
Величної літератури,
Та не досипаючи ночей,
Набирав складні тексти на клавіатурі.
Відчай був частим гостем моїх очей,
Згодом, я зрозумів,
Що на слова не скупий.
Настає новий день,
Мені треба писати вірш новий!
Не вірив я у знаки й не ставив собі ціль,
Але подумки я вічно жив у країні мрій.
Я довго йшов до цього часу,
І саме зараз я точно знаю,
Що успіх свій я зараз творю!
Не знаю, скільки так буде?
Але вірю в добро,
І те, що Сонце знову зайде у моє вікно!
Яскравий день коли під,
Твоїм вікном співав я серенад.
Усе життя своє шукав себе,
Присвячував часи читанню,
Величної літератури,
Та не досипаючи ночей,
Набирав складні тексти на клавіатурі.
Відчай був частим гостем моїх очей,
Згодом, я зрозумів,
Що на слова не скупий.
Настає новий день,
Мені треба писати вірш новий!
Не вірив я у знаки й не ставив собі ціль,
Але подумки я вічно жив у країні мрій.
Я довго йшов до цього часу,
І саме зараз я точно знаю,
Що успіх свій я зараз творю!
Не знаю, скільки так буде?
Але вірю в добро,
І те, що Сонце знову зайде у моє вікно!
Коментарі