Випадок долі або зустріч зненацька.
Ви зустрілися у купе потяга. Він відправлявся від станції, коли в купе зайшла доволі знайома людина.
Ця зустріч була цілком випадкова, зненацька ти могла побачитися з будь-ким, тільки не з ним. Він сидів навпроти і ловив поглядом очі твоєї душі, чекав миті, щоб заговорити, запитати: "Як ти, мила Елізабет?"Але не зміг, не наважився. Ви сиділи мовчки, непорушно. І здавалося, неначе із грудей виривалася мука, котру не описати словами, тупий біль, лютий крик ненависті на себе, але найбільше на нього, що тоді відштовхнув, дозволив зникнути аж на стільки довгих непосильних чеканню років. Але грішна гордість не дозволила проявити слабкість. Губи по зрадницькому мовчали. Всередині вирували стихійні лиха, які омивали те, що давно утратило справжню бездоганність. Опалі пелюстки червоних троянд і тільки шипи щомиті ще дужче ранять те, що не відродиться авік-віків.
Коментарі