Глава 2
Післля матчу пройшло декілька днів, чотири чи п'ять, але Василь не вів ліку днів, він був захоплений до цих пір грою, а саме вирішальним, успішним ударом по воротах від Мессі.
Але Василь також і розумів усю важкість своєї долі футболу. Поскільки його не брали не те що на олімпіаду, з ним навіть на дворі не хотіли грати, бо всі розуміли що Вася, не тей гравець якому потрібно давати м'яч в ноги. Іноді, Василь біг з м'ячем і навмисне падав перед ворожими воротами, поскільки мав великий страх промаху, він боявся що мяч не торкнеть сітки воріт, а відіб'ється від штанги, якщо він туди долетить. Краще було скривдженно впасти на траву, сказавши що впав через горбик на дворовому газоні, чим не попасти м'ячем по воротах і вхопити добрих налисників від своїх однокомандців.
Вася лежав на ліжку в своїй кімнаті. Погода за вікном не хотіла веселити голубі очі Василька. А навпаки, нахмурилася грозою, з величезним дощем.
Вася розумів що на вулицю вийти він не зможе, тому вирішив пограти в домі. Будинок у нього й справді величезний, поскільки батько працює бізнесменом, тому може запезпечити сім'ю усім необхідним, і навіть більшим, наприклад мама Василька колокціонувала вази, та всілякі старовинні та страшенно дорогі підставки для квітів.
Але ідея гуляти м'ячем у домі, була не найкращою… Тому відразу зрозуміло чим ця затія закінчилася, і як би Василь відчайдушно хотів сперти вину на рижого кота, йому не вірили, Ваза й справді була дорога, але їх було настільки багато, що вони стояли в кожній із кімнат, тому м'яч просто не міг оминути одну з них. Батько у Василя доволі жорстокий, тому і покарання привергло в шок маленького футболіста, а було воно таким "Ніякого футболу, і більше ніяких м'ячів!!" дааа, покарання звучить і справді жорстоко, а як же було Васильку...
Але Василь також і розумів усю важкість своєї долі футболу. Поскільки його не брали не те що на олімпіаду, з ним навіть на дворі не хотіли грати, бо всі розуміли що Вася, не тей гравець якому потрібно давати м'яч в ноги. Іноді, Василь біг з м'ячем і навмисне падав перед ворожими воротами, поскільки мав великий страх промаху, він боявся що мяч не торкнеть сітки воріт, а відіб'ється від штанги, якщо він туди долетить. Краще було скривдженно впасти на траву, сказавши що впав через горбик на дворовому газоні, чим не попасти м'ячем по воротах і вхопити добрих налисників від своїх однокомандців.
Вася лежав на ліжку в своїй кімнаті. Погода за вікном не хотіла веселити голубі очі Василька. А навпаки, нахмурилася грозою, з величезним дощем.
Вася розумів що на вулицю вийти він не зможе, тому вирішив пограти в домі. Будинок у нього й справді величезний, поскільки батько працює бізнесменом, тому може запезпечити сім'ю усім необхідним, і навіть більшим, наприклад мама Василька колокціонувала вази, та всілякі старовинні та страшенно дорогі підставки для квітів.
Але ідея гуляти м'ячем у домі, була не найкращою… Тому відразу зрозуміло чим ця затія закінчилася, і як би Василь відчайдушно хотів сперти вину на рижого кота, йому не вірили, Ваза й справді була дорога, але їх було настільки багато, що вони стояли в кожній із кімнат, тому м'яч просто не міг оминути одну з них. Батько у Василя доволі жорстокий, тому і покарання привергло в шок маленького футболіста, а було воно таким "Ніякого футболу, і більше ніяких м'ячів!!" дааа, покарання звучить і справді жорстоко, а як же було Васильку...
Коментарі