Аніта старша за Тамару на десять років. Скільки вони себе пам'ятають, сестри живуть у Сьорбищі, найгірших нетрях Сан-Хосе. Їхні батьки приїхали в місто, сподіваючись на краще життя, коли Аніті було кілька років. Батькам не пощастило зачепитися, і вони сповзли в Сьорбище. Аніта з Тамарою росли серед місцевих дітлахів, і росли вони такими ж міцними, спритними та безжальними, як і ті. Інші в Сьорбищі жили недовго. Сестри ніколи не знали білизни, бо нащо та білизна в Сьорбищі, і завжди ходили босими, бо так зручніше пролазити всілякими щілинами та шахтами.

Коли Аніті було п'ятнадцять, їхні батьки загинули, потрапивши в розборку двох сусідніх банд. Сусіди допомогли сестрам пережити перший удар, і далі для Аніти розпочалося доросле життя з малою сестрою на руках. На той час Аніта вже непогано вміла і кодити, і займатися сексом – дівчині в Сьорбищі треба працювати всіма частинами тіла – тож вона швидко знайшла своє місце в структурі банд. Невдовзі її стали поважати за розум і спритність, і брали з собою на справи не тільки як кур'єра та розвагу.

Коли Аніті було двадцять п'ять, п'ятнадцятирічна Тамара потрапила в облаву корпоратів. Сьорбивці швидко з'ясували, що цього разу врожай з нетрів зняла корпорація Фукусіта, хмарочос якої стирчав неподалік у всіх на очах, як ерегований членище посеред сміття. Для хлопців, яких спіймали, це був шанс піднятися з нетрівців до охоронців чи техніків, а далі як пощастить. Дівчатам світило тільки місце в капсулах секс-ляльок. Аніта попросила друзів про допомогу, забила ноут бойовим софтом, і наступного тижня пішла рятувати сестру.

Аніта пробирається каналізаційним колектором навпомацки. В цій частині міста вона знає приблизно все, і їй навіть не потрібні інфрачервоні гогли. "Чотири, п'ять, шість", – рахує вона ніші ліворуч від себе, і звертає в сьому. Намацує тонку зварну драбину і лізе нагору, чіпляючись за прути всіма двадцятьма пальцями.

Ось вона і в підвалинах Фукусіти. Аніта насуває на очі гогли і роздивляється. Десь тут має бути технічний фідер мережі. Ось. Аніта прилаштовує ноут і запускає льодоруб. У віконці летять варіанти кодів доступу, в кутку блимає відлік розрахункового часу до успіху. П'ятнадцять хвилин. Аніта чекає.

У неї чуткий слух, тож важкі кроки вона чує здаля. Якийсь охоронець забрів перевірити підвали. Ніяк не можна, щоб він помітив тут її ноут. Треба його відволікти. Аніта розстібає комбез, знімає гогли, прикриває одягом ноут і йде назустріч крокам.

Натрапивши в найнижчих підвалинах на голу дівчину, охоронець завмирає на мить. Що ця секс-лялька тут робить? "Містер! – каже Аніта, намагаючись виглядати слабкою та розгубленою. – Ви не допоможете мені повернутися до моєї капсули? Я заблукала..." – "Заблукала вона, – хмикає охоронець. – Капсули на верхньому поверсі, чого ж тебе донизу понесло? Втекти хотіла? Куди ти втечеш, з чіпом-то..." Аніта безпомічно знизує плечима. "Ну гаразд, – охоронець киває. – Зробимо вигляд, що я повірив. Тебе не покарають. Зараз підемо. Хвилин за десять", – він розстібає ширинку.

Аніта грає роль секс-ляльки з повною віддачею. Врешті-решт, секс вона й сама любить. І передчуває, що це далеко не останній раз на сьогодні. Коли охоронець врешті починає кінчати, прикривши очі, вона висмикує у нього з-за паса шокер і втикає йому в шию. Розряд б'є такий, що відголосок коле голками піхву Аніти, і вона теж кінчає. Охоронець мовчки валиться на підлогу.

Аніта повертається до ноута і вдягається. Крутить в пальцях шокер – чи не взяти з собою? – і залишає. Або вона пройде тут потайки, або ніяк. Битися з десятками охоронців нема шансів.

Льодоруб підморгує зеленим. Вона в системі. Знаходить плани будинку, прокладає маршрут до верхнього, п'ятдесятого поверху, скачує собі решту даних. Запускає в систему безпеки чергу вірусів. За кілька хвилин вони сядуть на потоки камер спостереження і почнуть витирати її фігурку з моніторів охорони.

Аніта безгучно підіймається сходами на мінус перший поверх, забирається черговою драбинкою і обережно підводить кришку люка. Перший поверх зайнятий корпоративною стоянкою. Між машинами тиняються кілька охоронців, якийсь робітник проходить до кару і заводить мотор... Аніта озирається і знаходить те, що їй треба: куточок техніків. Наразі нікого там немає. Присідаючи між машинами, допомагаючи собі руками, Аніта тихесенько біжить туди. Те, що треба: купка м'ятої брудної уніформи в кольорах корпорації. Аніта швиденько перевдягається, згортає свій одяг і ховає під лавку. З перемогою чи поразкою, а вона навряд чи повернеться сюди за ним.

Комбез техніка трохи завеликий, Аніта підгортає рукави та штанини. Чоботи геть завеликі, і вона залишається босоніж. І гаразд, їй так набагато звичніше, і тиха м'яка хода теж не завадить. Вона чіпляє до інструментального пасу свій ноут і йде до ліфта. Ніхто на неї не зважає.

Цей ліфт йде тільки до п'ятого поверху. Що ж, для початку непогано. Двері розчиняються, і Аніта опиняється в кантіні для нижчого персоналу. Грає музика, робітники п'ють та регочуть. Кілька голих секс-ляльок допомагають їм розслабитися. Аніта робить позначку в пам'яті. Вона хоче звільнити не тільки сестру, а всіх дівчат, тож треба не забути і про цих.

Аніта майже доходить до наступного ліфта, коли гучний п'яний голос кличе її: "Гей, сестро, чого ти боса?" Аніта легко повертається до столика, її мозок перемикається на план Б. Вона широко посміхається п'ятьом технікам у розстібнутих комбезах і недбало маше рукою: "У мене ноги втомилися від тих чоботів. А тіло бажає компанії. Допоможете дівчині, хлопці?" Вона одним рухом розстібає комбез від горла до паса, і крокує до них.

У п'яних стомлених чоловіків з ерекцією не дуже, але Аніта робить все, щоб їм допомогти. Вона кінчає кілька разів разом з ними. На фоні диму, музики і розваг з секс-ляльками на них ніхто не звертає уваги. Врешті Аніта застібається, по черзі чмокає всіх п'ятьох – вони вже задрімують – і прямує далі. Ці люди галасу не вчинять.

На п'ятнадцятому поверсі вона влазить в технічну нішу і, роблячи вигляд, що проводить профілактику обладнання, підключається до мережі. Уточнює детальне розташування капсули сестри. Підключається до архівів спостереження і прокручує відео. Тамара тут новенька, у неї привабливе тендітне тіло підлітка, і вона користується попитом, обслуговуючи по десять-п'ятнадцять чоловік на день. Як і всім секс-лялькам, їй вставили у потилицю чіп покори, але схоже, що вона не дає йому шансу спрацювати, роблячи все без опору і витискаючи з безвихідної ситуації максимум задоволення для себе. Аніта зливає в ноут решту записів, переглянути потім.

На двадцять п'ятому поверсі підлога вже не кам'яна, а застелена м'яким світлим килимом. У Аніти міцні стопи з твердими підошвами, вона звикла лазити тунелями та бігати битими дорогами, тож килима майже не відчуває, наче йде хмаринкою.

Нижчі техніки досюди не доходять. Їй треба перевдягтися, щоб зберегти непомітність. Аніта зупиняється перед дверима з табличкою "Роздягальня сервісного персоналу". З-за дверей долітають жваві жіночі голоси. Аніта швидко зважує – в якому вигляді їй краще зайти, щоб не викликати підозри? – скидає з себе комбез і заходить до роздягальні голою.

Падає тиша. Напівроздягнені секретарки здивовано дивляться на неї. Аніта недбало маше рукою. "Ой, дівчата, ви не повірите! Перший день на роботі, і Харума-сан вже зробив мені велику ласку!" Вона бачила це ім'я серед даних і назвала його навмання, але влучила. Жінки розслабляються, сміються, обіймають та вітають її. Схоже, що Харума-сан любить жінок, особливо молодих та новеньких.

Аніті допомагають помитися. Стоячи в гарячій загальній душовій, Аніта тре комусь спину, хтось тре спину їй. Потім ніжна рука обережно заповзає їй між стегнами. Аніта повертається, обіймає струнку дівчину поруч і цілує її в губи. Вони займаються одна одній, дихаючи все важче та різкіше. Схоже, що це тут в порядку речей, бо віддихи, стогони та зойки доносяться з усіх боків.

Аніта вдягає уніформу секретарки і маше новим подругам: "На все добре! Мені ще вечірню зміну робити". Вона звертає в наступний коридор і знаходить ліфт нагору.

Сороковий поверх. Вже близько. Аніту починає трясти. Надто все добре, надто все просто... Так не буває. Треба бути чуйною.

Вона звертає за ріг і отримує межі очі. Падаючи на м'який килим, вона встигає почути: "Ач, пташко, високо ж залетіла!"

Аніта приходить до тями в кімнаті, повній великих грубих чоловіків. Вона повністю гола і прикована до нахиленого X-хреста біля стіни, з безпомічно розведеними ногами та руками, на зручній для чоловіків висоті. Вона смикається пару разів, але окови на руках та ногах не залишають їй найменшого шансу. "Га, прокинулась!" – регочуть чоловіки. Найближчий звертається до неї: "Ми знайшли твої файли, пташко. Гадаю, ми поселимо тебе в капсулу до сестри, ви будете чудовою парою для відвідувачів. Але це почекає ще пару годин". Він наближається, розстібаючи ширинку. Чоловіки стають у чергу.

Аніта тремтить від переляку і прохолоди. Вона стратила. Її спіймали. Все пропало. Хоча б тільки не вбили... Вона підіймає голову, посміхається і відчуває, що тремтить вже не тільки від страху, а й від збудження. "Ну, містери, – дзвінко кричить вона, – давайте ж отримаємо насолоду!"

Вона приходить до тями на ліжку в капсулі. Останнє, що вона пам'ятає – це незлічена черга чоловіків та незлічені оргазми. Все її тіло болить, особливо проміжність. Мацає потилицю і відчуває під пальцями нещодавно поставлений чіп. Ніжна знайома рука торкається її чола. "Вони взяли й тебе, сестро," – зітхає Тамара. Аніта підводиться, обіймає та цілує сестру, відчуваючи її сильне тепле тіло. Як вона вже виросла! "Це ненадовго, мала", – каже Аніта, хижо посміхається і натискає приховану в зап'ясті кнопку. Всередині її тіла прокидається та починає загружатися бойове залізо.

Готуючись до проникнення до Фукусіти, Аніта розуміла, що у неї практично нема шансів дійти до цілі та вийти непоміченою. Її обов'язково спіймають. Тож вона витратила тиждень та всю допомогу друзів, щоб поставити собі те, що не відберуть під час обшуку.

Аніта підходить до дверей, притискає зап'ястя до порту в одвірку і входить в систему. Вона майже тілесно відчуває, як бойові віруси та допоміжні агенти вириваються з її ядра до мережі Фукусіти. Аніта здригається. "Чи це оте, що відчувають чоловіки під час оргазму?" – гадає вона. Двері клацають та відчиняються.

Аніта з Тамарою виходять до довгого коридору. Всі двері капсул прочинені, коридор повний розгублених голих дівчат, деякі з них зовсім молоді. "Гей, за мною! – гукає Аніта. – До свободи!"

Вони спускаються на тридцять поверхів, підбираючи за собою інших секс-ляльок, доки трапляють у халепу. Її віруси зараз чинять безлад у мережі Фукусіти, тож всім не до них. Але от на черговому поверсі у залі вони трапляють на загін охорони. Два десятки чоловіків завмирають, очманіло дивлячись на сотню голих дівчат. Дівчата ж часу не гають. "Їбоште їх!" – надсадно кричить тендітна дівчинка поруч з Анітою.

Вони кидаються вперед. Охоронців збивають на підлогу, виривають у них шокери, б’ють по голові і здирають з них одяг. Тепер їхній час бути згори! Аніта замружується на секунду, навіть її мутить від того, що відбувається в залі. На кожного чоловіка приходиться по п'ять-шість дівчат, які міцно притискають його до підлоги, по черзі всідаючись йому на стегна. Вони добре, дуже добре знають, як підтримувати чоловічу ерекцію скільки заманеться. Залу заповнюють крики насолоди та болю.

Вони залишають охоронців валятися на підлозі, зомлілих. Дехто з них скоро помре від серцевого нападу. Дівчатам то байдуже. Вони помстилися і врешті знов почуваються сильними та певними себе.

До підвалин вони доходять без пригод. Вони не полишили нікого. Доки дівчата одна по одній спускаються до колектору, Аніта криво посміхається і стискає зап'ястя, надсилаючи останню команду. Мережа Фукусіти розлітається на друзки. Їм ніколи вже не відновити свій бізнес. Аніта спускається останньою і засуває люк над головою.

Вони йдуть колектором, сире повітря підземель охолоджує їхні розпалені голі тіла, під босими ногами хлюпають калюжі. Вони вдома.

Вони виходять до просторої підземної зали, повної людей. Всі завмирають, вдивляючись одне в одного, і з радісними криками кидаються назустріч. Батьки, брати, сестри, коханці... Вони знову з ними. Поступово обійми стають більш ніж дружніми, люди звільняються від одягу. В підземній залі буяє святкова оргія. Дівчата щасливі, вперше за багато місяців (а хтось і за кілька років) вони займаються сексом вільно, з власного бажання і заради власного задоволення. Аніту та Тамару вітають як героїв, кожен хоче їх обняти, розцілувати і увійти до них. Вони намагаються не полишити нікого розчарованим.

Це далеко не остання пригода сестер, які ніколи не носять білизни та завжди ходять босоніж. Але то вже інша історія.