Пролог
Частина 1
Частина 2
Частина 1
Тепер, коли ми навчилися літати в повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди (Бернард Шоу).

Я прийшла в себе коли була в лікарні. Я бачила маму яка плакала.
-Мамо, я тут, чого ти плачеш.
Вона не відповіла.
До кімнати зайшов лікар.
-Пані Лора, нажаль у Сари зараз клінічна смерть.
Я здивувалася. Я ж тут стою біля вас. Я подивилася на ліжко. На ньому лежала я. Мама тримала мене за руку, а я лежала непритомно і підключена до апаратів.
-Як так, чому іменно моя донька?
-Ми зробимо все щоб вона вижила, дайте нам часу. Тепер ви повинні вийти.
Вони вивели маму. Я поглянула на себе. Як це сталося. Тоді я почала згадувати. День народження, друзі, байки, яма, аварія і цей крик:САРАА ДЕН.
Що зі мною буде далі. Я буду тут стояти і дивитися. Можливо мені потрібно попробувати прокинутися? Я пробувала, але не змогла. Тоді я почула голос.
-Не роби це марно.
Я обернулася. Біля мене стояв ангел. Його волосся було золотистого кольору, і він весь був у білому сяйві.
-Я твій ангел хоронитель Хі-Яй. Пробач я не зміг тебе захистити. Але в цьому була і твоя вина теж.
-І що робити далі?
-Ти відправишся зі мною. І тоді там вирішуть твою долю.
-Але я ж не померла щоб відправлятися на небо.
-Так, але всеодно ти повинна пожити там, і пізніше Бог вирішить чи вернути тобі життя чи ні.
-І ким я буду?
-Залежить від твоїх поступків. Якщо у тебе більше добрих то ангелом. Якщо більше злих, то демоном.
-Ясно.
-А ти сама ким хочеш бути?
-Скоріш за все ангелом. Тому що я добра і скромна.
-Добре, давай мені руку.
Його рука була такою теплою і ніжною, я не хотіла її відпускати.
Ми взлетіли. Летіли ми поміж хмарами.
© Solomia ,
книга «Мій ангельський політ».
Коментарі