Це був звичайний січневий вечір у звичайному містечку .Сонце вже зникло з горизонту , почав наступати дикий мороз , дерева , вкриті інієм , відбивали світло вуличних ліхтарів і складалось враження , ніби ти потрапив до якоїсь зимової казки , аж дух перехоплювало від тої неймовірної краси .
Вулиця була порожня - ні машин , ні людей , навіть безпритульні собаки , які зазвичай сновигають між будинками і автомобілями , мов примари , кудись ділися . І це насторожує . Здійнявся надзвичайно сильний вітер . Вулицею крокувала постать , напевне чоловік : шия опущена , руки в карманах пуховика ,  йде підтюпцем , схоже він не надто радіє цій вечірній прогулянці  , та ще й таким морозом .

                           ***
 Макс думав лише про одне : аби лише не дати дуба на цьому морозі. Заманулося ж цим дітлахам солодощів , та ще й на ніч . Та як же він міг відмовити своїм улюбленим донечкам - тим двом сонечкам , які додавали його одноманітному й сірому  існуванню хоч якихось барв . Крокуючи до магазину він згадував минуле  літо , ті веселі вечори , коли вони ВСІЄЮ родиною сиділи навколо багаття на березі Тетеріва , й насолоджувались смаженими зефірками , ті зоряні ночі , коли він з дружиною танцювали під романтичні пісні The Rasmus переступаючи з ноги на ногу у ніжних обіймах :

We swam in the fountains
Beneath the northern stars
We cried from the laughter
And died in each others' arms

Remember and live forever
Remember to live for love

Йому від спогадів навернуло на очі сльози . Здавалося б живеш - дружина , діти , робота нівроку , та все  а один день зникло , ніби всі ті роки щасливого подружнього життя йому просто примарились , ніби в сні . Це , напевне , достобіса реалістичний сон був . Та час було прокидатись , ось він тут - посеред вулиці  сам один , вдовець без дружини , з купую проблем , позиками , боргами та ... нічними жахіттями , від яких завжди прокидається з криком та сльозами на очах . І завдяки кому це ВСЕ ?!

А все через звичайного  п'яного мажора , бо ж це круто гасати на "крузері" , купленому за батьківські гроші , не слідкуючи за спідометром . А навіщо ?  Штраф - татусь порішає , зараз "бабки"  все рішають ! Перевищення швидкості - ні не чув ! Куди ж там , повихвалятися перед друзями - краще , ніж просто їхати , як той довбаний равлик . Та краще б той вилупок на "крузері" просто здох , так і не народившись ! Та на жаль цього не сталось . Сталось дещо інше - сталася аварія . Аварія в якій загинула його дружина , аварія в якій ледь не загинув він сам . Та він вижив , на щастя чи на жаль , але вижив . Він мусив жити ! Жити заради своїх дітей , заради їхнього щасливого майбутнього і ... заради помсти тому покидьку . Той обдовбаний шмаркач , ще пошкодує , буде благати про пощаду , повзаючи в калюжі власної крові !!

Макс струснув головою , щоб прийди до тями від нападу видань і повернутись до реальності . Та йому це вдалося абияк , він ніяк не міг змиритися з тим , що вже сім місяців минуло від тоді , як він востаннє відчував себе щасливим .
Він зайшов до магазину , одного з тих , що працюють цілодобово і продають всяке лайно неповнолітнім . Довго вибирати не став і вся пачку цукерок з шоколадом і сухофруктами . Це улюблені солодощі дівчаток .