Видалити публікацію?
Я
2018-05-04 16:03:11
Думки вголос
...Стою на пірсі. Холодно. Кутаюсь в плед. Сонце тихо заходить, залишаючи на воді золоту доріжку до нездійсненних мрій, невиконаних бажань, забутих снів. Захід мені завжди подобався більше ніж світанок. Своїм кривавим фіналом і багатообіцяючим золотом прощання. Дивлюлсь униз. Під ногами розкрилася безкрайня водна безодня, що так кличе душу й тіло. Вона водночас журлива, срібно-сіра, таємничо-зелена і заворожуючи-блакитна, як твої очі. Насмілююся подивитися в них . Твій погляд спокійний, глибокий, здається ти бачиш мене наскрізь. Кожне почуття, кожну думку, кожне несказане слово. Очі злегка насмішкувато примружені, так вмієш дивитися лише ти. Знітившися, повертаюсь до сонця, яке вже вичерпало свій час і в багряному сяйві ховається. Проводжу його поглядом за горизонт і йду на зустріч майбутньому, яким би воно не було. Лише вітер наспівує романтичну мелодію. Чи мені так здається?
18