Я знала, що закохаюся, коли вперше почула твоє ім’я. Тільки слово з літер промовлених кимось чужим і неважливим. Той позбавлений кольорів голос проказав його абсолютно байдуже та неемоційно, мов навмисно намагаючись позбавити твоє ім’я глибини, знеособити та знекровити. А моє серце й так пропустило удар – виходить життя все ж ховалося під площиною літер, між вібраціями голосових зв’язок, заснуло в невідомих вустах, а прокинулося, вдарившись об мої барабанні перетинки. Я ще не бачила тебе, а вже знала, що пропала.

Твій образ навіює спогади про мою першу закоханість, яка була така ж, на перший погляд, легковажна, але добре продумана, як твоя манера одягатися. Так само ховала невпевненість та відсутність зорового контакту за посмішками, веселим сміхом та дотепними коментарями. Стримана, мов морозний зимовий ранок, що відчувається на обличчі до того, як відкриєш очі після короткого поверхневого сну. Тепла та лагідна наче підтримка, яку щедро пропонуєш усім, хто її потребує. Інтенсивна мов тупотіння твоєї ноги під столом від хвилювання й короткотривала мов час проведений з тобою.

Наче місяць контролюєш припливи й відпливи соленого океану моїх сліз. Чому ж ти дивишся куди завгодно, тільки не на мене? Що ж, я теж на тебе не дивлюсь. Роблю все можливе, тільки б не дозволити сітківці зафіксувати на собі твій образ.

Та він все одно знаходить шлях до мого непокірного серця. Твій сміх та веселий голос лине всередину, оминаючи бар'єри навушників та голосної музики. Твоє ім'я, що спливає в груповому чаті чи вилітає з рота знайомих. Твої фото, що ходять за мною по всіх екранах.

Я виганяла тебе з голови батогом зітканим з розмов з іншими, палила вогнем обіймів з незнайомцями, топила в зимних поцілунках заспокійливих препаратів. Однак нічого не допомагало.

Я одягаю сорочку просякнуту твоїми символами. Забираю біль народжений з марень повних тобою і плентаюся в Нікуди. Пустка і зимно морозять щоки й руки. Страшне й непривітне Ніде мій останній притулок. Я обіцяю, що обернуся ще тільки раз. Я розставлю літери в до болю знайомому порядку — повне звуків горло випустить їх в Ніщо. Біль сховається десь глибоко в Нічому. А я проллюся мов квітнева злива на Нічого.