Дорогою до школи ми зайшли в кафе. Нас обслуговувала приємна офіціантка яку звали, здається, Настя. Вона була дуже веселою та з почуттям гумору. Я замовила піцу з папероні і банановий нектар(незнаю чому але я його обожнюю), а мама експессо та круасан (як справжня французка). У цьому кафе неймовірно смачна піца.
  Ми були уже біля школи і там було дуже багато людей:малюки, дітки, підлітки та дорослі випускники з 11 класів. На жаль і йду лише в перший клас і до 11 мені ще дуже довго.
Пролунав перший дзвоник всі діти сіли за парти. Одразу нам роздали Букварі. В підручнику були цікаві малюнки. Мою вчительку звали Галина Ігорівна. Вона молода і дуже симпатична. Її чоловік буде в нас вести фізкультуру.  Коли пройшов перший урок всі гуляли по школі, спілкувалися в класі... До мене підійшла дівчинка в неї в руках була цукерка( Моя улюблена):
-Ось, хочеш цукерку?
-Д-дякую!- відрізала я. І взяла цукерку
-Мене звати Катя, а тебе?
-Мене звати Віка!
-Приємно познайомитись! Будемо дружити?
-Гаразд...- Я дівчинка комунікабельна (Це означає що мені легко знайти спільну мову з іншими людьми)і була рада першому знайомству. Ми сіли на першій парті середнього ряду. Вчителька погодилась. Наша дружба з Катею продовжувалась дуже добре ми часто гуляли і виявляється Катя живе поверхом нижче ніж я. Ми ходили одна до одної в гості,робили домашнє завдання разом...
Після школи ми гуляли в дворі, і мій м'ячик випадково закотився у темний підвал у який боялися зайти навіть найсміливіші хлопці! Робити було нічого і ми вирішили піти за м'ячем самі. У підвалі було темно та страшно. Постійно повіювало вітром і від цього ставало ще більше моторошно. М'ячика не було видно. Було дуже багато сміття.
Раптом ми почули що хтось біля нас розмовляє ми вирішили більше не шукати м'ячик(адже мама купить новий), а одразу втікати звідси. Як тільки ми збирались втікати хтось нас зупинив:
-Стійте дівчатка!-ми осторопіли- Ось ваш м'ячик!
-Д-д-дяк-к-куємо.-одноголосо відповіли ми і кинулись втікати.
Розказавши цю історію мамі вона сказала щоб ми більше не підзодили до підвалу щоб не сталося. Звісно ми не заперечували, та й не хотілося туди повертатись.
На наступний день в школі був урок основ здоров'я і як раз була тема "Не сідати в чужі машини, не заходити в невідомі приміщення". Ну і звісно сталося таке:
-Галино Ігорівно! Ми з Вікою потрапили в схожу ситуацію чи можу я вам її розказати?-вигукнула Катя.
-Так звісно розказуй!-пргодилась вчителька.
І як тільки Катя почала розповідати історію як продзвонив дзвоник. Може це й на краще, бо мені не дуже хотілося щоб цю історію знав весь клас. Але на перерві біда лише починалася:
-Катю, розкажи ту історію яка з вами сталася!-всі питали що ж сталося. Ми не розказували, а потім вирішили що це буде наша маленька таємниця.


Далі буде...
Оскільки я не знаю згодні ви чи ні щоб я залишала питання глави поки що їх не буде чекаю відповідей❤
Що з станеться далі?...