Зіжмаканий папірець
Зіжмаканий папірець
Я сиділа за партою і до мене підійшла, якась дівчина. Вона кинула в мене кулькою з паперу і побігла з класу. Я подумала, що це просто хтось вирішив посміятися з мене. У нас почалися уроки. Вже тиждень я сиділа сама, тому що моя подруга захворіла і не приходила до школи. Крім неї у мене друзів не було. На перерві я пішла на вулицю бо у мене погіршилося самопочуття. Я довго сиділа на лавці і не почула дзвінок. Потім перед мною з'явилася моя подруга Шлеф і Редрі - хлопець, який мені подобається. Вони підходили все ближче і потім. Шлеф кинулася на мене почала душити і я....
Прокинулася. Я побачила білі стіни, крапельницю, схоже я була в лікарні. Біля мене стояв вчитель. Більше нікого. Так, у мене не було батьків. Я жила з своїм дядьком Аларом, який поїхав в командировку ще 3 дні назад. Нарешті я відкрила свій рот і запитала що зі мною сталося.
- Ти лежала на вулиці цілий день. Тебе ніхто не бачив окрім дівчинки, яка теж не була на уроках весь день. Вона сиділа біля тебе з зіжмаканим папірцем.
-Хто вона?
- Баста. Менша за тебе на рік.
- Баста це дівчина Редрі! Що їй треба було від мене?
© hladarina,
книга «Блоррі».
Коментарі