Вона була журналісткою якогось місцевого нещасного телеканалу. Потрібно було провести журналістське розслідування по одній справі в глухому селі. ЇЇ відправили туди одну. Приїхавши в те село вона почала всіх опитувати з приводу трагедії, яка сталась за загадкових обставин.
Тіло було знайдено біля урвища. Смерть настала внаслідок удару в потилицю тупим предметом, цим тупим предметом була звичайна вапнякова каменюка, але не зрозумілим було те, як ця каменюка опинилась на галявині серед лісу, яка близько не знаходиться біля покладів вапняку. Вбитим був молодий хлопець, який тільки закінчив 9-ий клас. На канікули він приїхав допомогти по господарству бабусі. В його плани не входило залишитися на все літо в селі, однак вийшло все навпаки. Дізнавшись про смерть свого внука, бабусі стало зле і в невдовзі в лікарні вона померла. Важливою обставиною було те, що хлопець був доволі пробивним за характером. На думку журналістики, це могло і стати приводом до його вбивства.
Опитавши всіх і зібравши вдосталь відзнятого матеріалу для телесюжету вона зібралась вже від'їжджати як розпочалась злива. Вона була вимушена залишитись ще на деякий час в селі в будинку однієї старої, яка люб’язно розмістила в себе за невелику доплату.
Обговоривши зі старої всі на світі проблеми і те, як раніше було добре, журналістка не гаючи часу почала обробляти зібраний матеріал. І як раптом їй стало все зрозуміло: чому насправді не могли розкрити вбивство, до чого тут вапняковий камінь і за, що віддав своє життя невинний юнак. Вона зателефонувала своїй колезі і сказала, що через зливу приїде в редакцію наступного дня, бо дорогу жахливо розмило і те, що готує ДІЙСНО захоплюючий репортаж і те як одна деталь може змінити все. На цьому їх дзвінок закінчився. Про розгадку свого розслідування журналістка розповіла старій. Стара спочатку не повірила, але після всіх наданих доказів – ошаріла. Вбивцю було знайдено.