Вчені говорять, що на одну людину приходить близько 7 чоловік, які як дві краплі води схожі між собою, але яка вірогідність серед 7 мільярдів людей на всій планеті ти зустрінеш свого двійника. Питання залишається відкритим.

Частина 1. Як сніг на голову.

Глибока темна ніч. Прага, десь біля Нусельського моста. Майже нікого немає, тільки якийсь хлопець йде розмовляючи по телефону:

Нормально ми сьогодні провернули справу, я навіть не думав, що ми такий куш зірвемо. Так-так, знаю, якщо б не твої нейромережеві штучки, то я б знову попав на бабло… Хах, і то правда, ще потрібно розібратися з боргами. КУРВА!

В 10 метрів від хлопця падає чиєсь тіло з моста.

Бляха-муха! Саньок, не повіриш! Тільки що проходить під цим бляцьким мостом, а тут хтось впав і походу йому хана. Хух, треба віддихатися, а то стресанув. Хоча стій, не кидай трубки. Перевірю, може в нього якісь грошенята в карманах завалялись.

Починає прощупувати кармани загиблого і знаходить гаманець.

Опа, є улов. Ну що ти “фу-фу”, ти сильно правильний? Розумію, що з померлих гроші брати це погано, але йому вони вже точно не стануть в нагоді. Краще нехай знадобляться живим.

Хлопець забирає всі гроші з гаманця і знаходить його водійське посвідчення.

Що за хрінь тут відбувається? Якась фігня! Саньок, та цей малий вилитий я, тільки на 5 років молодший від мене. Що за срань тут відбувається? Короче, давай пізніше наберу. У мене тут визрів план.

Хлопець кидає трубку, забирає розбитий телефон загиблого і замість його документів кладе свій внутрішній паспорт.

Частина 2.Шестерні крутяться

Через пару днів. Орендована комуналка хлопця. Типова холостяцька засрана халупа.

І що мені з тобою робити Лео Манес?

Каже хлопець, тримаючи в руках документи загиблого.

Тисячі думок, але нічого толкового. Це, що виходить Я САМ СЕБЕ ВБИВ? Коли підмінив документи.

Наступний день, вечір. Десь в пабі після 4 келихів пива.

Саньок, пам’ятаєш пару днів назад я обчистив трупак, я ще говорив, що він неначе на мене схожий.

Ну припустим, я щось таке пам’ятаю.

Та ось, я прошерстив його доки, інсту, переглянув його друзів, друзів друзів.

Стоп, ти дійсно вкрав у трупака документи?

То фігня, послухай. Короче, він з якогось мажорного коледжу, а це вже якось можна використати в наших інтересах.

Роблячи ще один ковток холодного світлого Саньок скептично дивиться на хлопця і питає:

І як ти це собі уявляєш? Просто приходиш в школу і кажеш “Привіт, це я Лео Манес і я не такий який був раніше”. Це все якась фігня.

Послухай, останній пост в інсті був більше року тому. І він був якийсь депресивний, чи щось таке. Можливо через це він все більше був відсторонений від інших і в кінці опинився на мосту. Та і в мене шляху назад немає. Я трупаку підсунув свої доки…

ЩО! Та ти знущаєшся! Я за тобою це гівно розгрібати не буду. Мені і так вистачило тієї ситуації, що була в Голешовиці.

Послухай, я все придумав. Ти мене б’єш по голові, нормально так. Мене забирає швидка, і я прокидаюсь на наступний ранок - Лео Манесом з амнезією, який майже нічого не пам’ятає. І ні у кого в школі не виникнуть питання “А пам’ятаєш як в садочку ми пасочки з піска ліпили?”.

План надійний як швейцарський годинник. Група крові, родимки, відбитки пальців, твої татухи, які о, Боже, з’явилися за пару днів і повністю зажили. Як ти це поясниш?

Я буду сподіватися на те, що мені не будуть переливати чиюсь кров.

Пиздець… Роби як знаєш. Зазвичай, таким дибілам як ти в таких авантюрах не везе. Тебе спалять за лічені години. Це хуйня, а не план. В кращому разі ти втечеш до того, як на тебе ментів натравлять.

Я вірю, що в мене все вийде. Для цього мені потрібно, щоб ти мене вдарив добряче по голові.

Якщо цим я хоч трішки гімна виб’ю з твоєї голови, то я тільки за. Тільки зробимо так, щоб я на камери не попав - це по-перше, по-друге - зробимо це якось ближче до коледжу і подалі від наших районів. Спочатку ти йдеш і десь через півгодини я, а там розберемось.

Тоді будьмо за нову справу.

Будьмо!

За столом роздався дзвін двох майже пустих келихів дешевого, але такого смачного пива.

Частина 3. Адаптація

Тиждень від подій в барі. Невеличка квартира в районі Прага 6. Обід, в квартирі тільки хлопець.

Саньок, це срака!

Я тебе вже можу Лео називати, як Леонардо ді Капріо?

Та ну тебе...

Ти що плачеш?

Не, блять, сміюся! В що я влип, про що я тільки думав!? А знав, що просто так фартанути не може!

Та давай, викладай.

Ну що. Все сталося зовсім не так, як я планував...

Якщо коротко, то Лео виявився не із богАтої сім’ї, а зі середньостатистичної, не дуже заможної, судячи по наповненню квартири. З лікарні Лео забрала мама, про тата нічого поки не відомо. В Лео виявляється є ще менша сестричка – Анна, з якою він ділив кімнату, крім останнього року, що за останній рік сталося з Лео, його мама толком не розповіла. Здається він був художником, бо в кімнаті було багато різних фарб, олівці і інших художніх предметів. Коледж в якому навчався Лео був Art & Design Institut, якщо коротко - дуже круто і творчо.

На додачу, мама записала його назад в школу. Повторно на навчальний рік, який він пропустив.

Я вже нічого не хочу, Саньок. Ну його нафіг така афера і все в сраку.

Не опускай руки. Може з цього щось вигорить, не дарма він приватний і де твій запал до авантюр? Хей, там навчаються мажори. Давай включайся до роботи.

Ох, це все хуйня. Давай, до зв’язку, здається хтось прийшов.

Мама Лео біля порогу в квартиру знімає взуття, а Аня прямо летить на Лео.

Як я рада, що ти повернувся! Ти будеш мені на ніч казки розповідати як раніше?

Ань, відчепись від Лео. Він ще приходить в себе. Ти як?

Нормально.

Слухай, я знаю, що це занадто швидко, але я поговорила з лікарем, він сказав, що це допоможе тобі краще пригадати хоча б частину спогадів. Доречі, ми завтра поїдемо в ТЦ, прогуляємося, трохи нового одягу тобі купимо – може це тобі підніме настрій, а то після повернення, неначе, в воду опущений.

А хіба я раніше таким не був?

Сонечко, я так за тебе переживала весь цей рік. Місця собі не знаходила, ночами не спала, думала про тебе. Дай я тебе обійму. Як добре, що ти повернувся назад. Я так сильно за тобою сумувала, хвилювалася.

Не плач.

Добре, синочку. Зараз на нас нагрію їсти, а після подивимося якийсь фільм, тим паче завтра п’ятниця – не потрібно на роботу.

Добре, тьотя…

Просто мам. Я Аню заберу, якщо вона тобі мішає. Тільки скажи.

Все норм.

Ну добре. Цьом в лобик.

На жаль, від Ані він дізнався інфи як кіт наплакав.

Крім казок на ніч та малювання, Лео старався гарно навчатися, приймав участь у всіляких художніх конкурсах. В нього вийшло монетизувати свої роботи, бо Аня сказала, що він за допомогою Інтернета сплатив собі навчання в новій школі. Ще вона сказала, що сильно сумувала за ним, коли він пішов, а за татом ні, на цьому моменті вона замовкла. Було зрозуміло, що розмови про батька – це болюча тема для Ані.

Після смачної вечері, перед телевізором всі вже почали по трохи дрімати, очікуючи вихідного.