На площадці коледжу ,де більшість  дівчат роблять посиденьки, обмінюючись плітками, проте їм зараз було не до цього. В цей момент уся увага була прикута до галасу і гарячих рук у крові. Обідній перерив точно не був призначений для їжі. Це все зробив хлопець від якого нічого не очікували. Ніхто його не замічав до цього моменту.
  Бійка, ще більше розгорялась. Ще більше хлопців підхоплювали цей танок. Вони його били всім, чим могли. Я стояла з усіма в стороні чекаючи підмоги свого брата. Студенти, для , яких це був тільки новий матеріал для історій інстаграму, ніхто з аутсайдерів конфлікту не поспішав втручатися. Коли ти не можеш нічим допомогти це саме жалісне становище людини. Тому мене огортала провина. Приїхала поліція і юрба, як з осиного гнізда почала розлітатись. Боягузи не вміють відповідати за свої вчинки! Так і живемо. Вони знаходять людей , які бояться їх і стають їхнім жахом. Поки не прийде людина , яка поставить боягуза на місце .
  Мій брат працює у поліції тому я знала , кого покликати. Коли ця вся метушня припинилась, як гроза у похмурий день. Брат зміг мене знайти , тому що утікати я і не збиралась.
Він підбіг до мене і спитав:

-Все у порядку?Ти знаєш , що тут сталось? Стільки людей тут було ,а ніхто не зміг допомогти? І , як зараз можна все вирішувати кулаками . Так жалюгідно з їхньої сторони. Айко ти мене слухаєш?

  Він завжди задає дуже багато питань. А я не вловлюю уже і середини розмови і кінця.

-Та чую я. Я не знаю цього хлопця. Причина дуже смішна і могло обійтись без бійки , але люди зараз такі «вразливі».(Тепер він не вловлює, що я говорю). Він просто сказав, що думає про одну компанію. Його спитали , а він відповів правду.  Люди не люблять правду, коли вона погана. Він опинився у пасці.
-Дожилися. Кажуть будь собою, висловлюй свою думку. А потім ти можеш залишитись калікою після такого. На жаль , як повідомили мені, зараз у цього хлопця батьки за кордоном і думаю після такого йому буде важко повернутись у коледж.
Насправді я знала цього хлопця. Я не хотіла говорити цього, тому що він би захотів почути більше. Перед тим як все це сталось, він мені дещо сказав. Цього я не можу розповісти поліції. Особливо їм. Тому я вирішую зробити наступний крок .
- Я допоможу йому. Тобто я провірю  , як він у лікарні і , якщо це повториться я тобі подзвоню.
-Ну, якщо хочеш . Тільки цікаво, чому ти хочеш йому допомогти? Ти ж незнаєш його. Можливо ти , щось приховуєш га?
-Та ні ти що. Знаєш , що я хочу?
-Ой, що ти вже хочеш? Нічого я тобі купляти не буду!
-Купи, (роблю миле личко, як у котика) купи мені зефірки в шоколаді. Ну будь ласочка. А я не скажу мамі, що у тебе нова дівчина. Вона почне тебе діставати хихи.
-Вот, блін. Вот ти мале хитре лися. Добре куплю.
  Я їду у лікарню. У мене причаїлось питання до нього. В цей момент я відчула, що він потребує мене. Вогонь життя давно в мені став попелом. Бути ніким для мене стало хорошим комфортним місцем. Малесенька надія була. Хтось знову запалить вогонь мого серця.