Доля троянди
Сухе стебельце троянди мертво стояло у кришталевій вазі. Квітка знала, що вона не довго прикрашатиме своїми розкішними пелюстками це холодне підвіконня. Нехай лишити її помирати було жорстоко і несправедливо, вона й далі сподівалась, що їй віддячать зачарованими радісними поглядами. Чекала усмішок на наших лицях щоразу як ми проходили коло неї. А ми байдужо відвертали очі кудись інде. Чекала, що про неї піклуватимуться як у ті сонячні дні, коли вона безтурботно росла на клумбі. Марно. Ніхто про неї й не згадав. І от коли будинок надовго спорожнів, води ставало дедалі менше, а листя й пелюстки все більше припадали пилом, журба квітки остаточно вкрала з собою усі ті барви, якими вона з нами відчайдушно намагалась поділитись. Надія випарувалась разом з останньою краплиною і тепер ніщо не змушувало троянду триматись струнко. Тож вона схилила голівоньку й востаннє стулила понівечені долею пелюстки. Такою ми її й знайшли на тому підвіконні після повернення. Зів'ялою, сухою, і водночас все ще по колишньому ніжною й прекрасною. Шкода, що приділили ми їй увагу вже надто пізно.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
Доля троянди
👏👏👏✌️👍👍👍🌷🏵️🌺🌸🥀
Відповісти
2020-04-26 08:37:30
1
Доля троянди
Красиво написано...Хто прочитав російською?
Відповісти
2020-05-03 12:15:46
Подобається