-З днем народження, донечко! - привітливо розбудив Христину голос матері.
-Дякую, матусь, але я хотіла ще трішки подрімати, свято все ж.
-Яке дрімати, доню? Ти правильно помітила - сьогодні свято, тому готуватися треба з самісінького ранку! - промовила Світлана Іванівна та хутко забрала ковдру в дівчини, після чого остання обійняла свої коліна щоб утримати хоч трішки тепла.
-До чого готуватися? Я ж казала, що цього року не святкуватиму.
-Мало чого ти казала, святкувати треба! Доки ти молода, святкуй, бо потім в тебе не буде не бажання, не можливості! Так, я пішла картоплю чистити, а ти хутко вмивайся та підеш на кухню мені допомогати, сьогодні ми будемо готувати особливі страви.
-Хіба нам трьом недостатньо буде картоплі із куркою, як я люблю?
-Доню, сьогодні особливий день - 21 листопада, та нагадай, скільки тобі сьогодні років?
-21, мамо...
-Ось, 21, а ти ще незаміжня. Хіба тобі не здається, що це знак? Я, ось, питала тітку Лєру - та, що астролог - та вона сказала, що це ідеальний день, тож її син сьогодні прийде до нас, хіба це не здорово?
-Так, мамо... - відповіла Христина трохи сумним тоном. Правду кажучи, заміж вона хотіла менше, ніж цього року святкувати день народження - її тато помер 2 місяці тому від інфаркту. Їй все що було тяжко на душі, але мати цього не розуміла, та здається, навіть не згадувала про його існування. Із болем у серці їй довелося покинути своє ліжко та іти готувати "особливі страви"

-Де Богдан, мамо? Хіба він сьогодні не ночував у дома?
-Звісно, що ночував. Він пішов рано у ранці за твоїм подарунком, тож його та Богдана ти побачиш лишень сьогодні у вечері.

   О п'ятій годині вечора, коли страви були майже готові, до квартири подзвонив, мабуть, гість, бо Богдан завжди відкриває двері самостійно, а всі інші вдома. Христина зняла свій фартух та сіла за стіл у вітальні, де вже красувалася картопля, печені курячі ніжки, оливки, хліб, вино та яблучний сік, олів'є та ще якийсь салат, рецепт якого Світлана Іванівна побачила у якомусь зі своїх журналів. Ніяких особливих страв на столі Христина не бачила, але їй було приємно думати, що весь святковий день вона витратила не на просту їжу, а на "особливу".
   У кімнаті з'явився гість - чоловік середнього зросту із лисиною, на вигляд, років 28-ми. Він був худорлявої статури, одягнений в чорний піджак та штани (які, незважаючи на колір, точно були з різних комплектів), білу футболку із надписом "Hawaii", яку Христина щодня бачила на вітрині магазину "Все від 35", коли йшла до університету, та чорні носки, які вже декілька разів зашивали біля великого пальця. Це точно був не той тип хлопців, який подобався молодій красуні зросту трохи нижче середнього, із середньою статурою та коротким, русим волоссям, але вона нічого не могла сказати матері. Не тому, що боялася її, а тому, що боялася її образити.
   Чоловік підійшов до Христини, подарував їй букет з 5-ти червоних троянд та, смикаючи гудзик на своєму вицвілому піджаку, побажав їй усього того, що зазвичай люди бажають одне одному. Христина нічого не відповіла, а лишень трохи усміхнулася та кивнула головою, після чого гість сів за стіл.
   Доки Христина ставила троянди у воду, до дому повернувся Богдан та швидко зняв з себе взуття, щоб привітати молодшу сестрицю:
-Христя, люба, бажаю тобі всього того, що тобі вже встигли побажати, але в 3 рази більше, бо ти така добра, що, мабуть, всі слова за мене вже сказали. З днем народження! - сказав Богдан та простягнув коробку з бантиком Христині.
   Вона дуже зраділа, бо коробка по розмірах нагадувала ноутбук, який вона просила місяць тому на день народження, для навчання. Швидко відкривши коробку вона побачила, що ноутбуку там не було, а замість нього у коробці лежав банний халат. Христина засмутилася, але вигляду не подала, щоб не псувати нікому настрій. Все, що вона сказала:
-Дякую, мені дуже приємно... Давайте їсти...

   Вона мовчки їла картоплю, доки Світлана Іванівна розповідала доньці про гістя:
-Доню, знаєш, а Олексій такий розумний! Він працює на якусь компанію архітектором. Пам'ятаєш ту зупинку біля ринку? То ж він сконструював, уявляєш?
-Не можу повірити - беземоційно відповіла іменинниця. Побачивши це, мати почала розповідати гістю про свою доню:
-Олексій, а ось моя красуня вчиться на вчителя англійської мови. Звісно, зароблятиме небагато, але вона так любить дітлахів! Ви б бачили, як вона раділа, коли поступила! - звісно, це було не так. Христина ненавиділа дітей та мріяла бути адвокатом, але її мрії нікого не цікавили, та мати ніколи не питала її про це.
   Не бажаючи слухати мамині байки, Христя почала дивитися телевізор, який грав фоном. Раптом серіал перервала жінка із мікрофоном та надписом на екрані "Екстрений випуск новин". Христя швидко знайшла пульт та зробила трохи гучніше, щоб жінку стало чутно:
-21 листопада 2013 року, за кілька днів до саміту Східного партнерства у Вільнюсі, наміченого на 28-29 листопада 2013, основною подією якого мало стати підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським союзом, уряд України заявив про призупинення підготовки до укладення цієї угоди.  Розпорядження про це було офіційно оприлюднено прем'єр-міністром України Миколою Азаровим. За словами Азарова...
-От пси гидотні! - вирвалося в завжди спокійної та ввічливої Христини.
-Доня! Що ти таке кажеш?!
-Вибачте, матінко, я випадково. - сказала Христя побачивши лютий погляд матері. Вона знайшла пульт та вимкнула телевізор, від гріха подалі.