Туман який окутував весь район , тай напевне не тільки його а й все що находиться на цьому світі . Похмура погода яка так засмучувала і злила а деякі даже радовалися , но були іще ті пофигісти які не любили погоду  та даже і не радовалися їй , на обличчі було безразлічие. Їхні ухмилки які так відображали їхні почуття що на душі становило спокійно , не сказала б
що я не люблю погоду . Але учитовая  то що це був не обичний туман , то чуство становило іменно таким . За туманом не те що сонця не було видно та шо там сонця х-ма-аар , хмар ! не було видно . Цей туман з'являвся уже як 10 лет тому .....








    Була зіма як охоплювала Карпати  холод і заморозки , наступив туман світло  голубого кольору . Через нього нічого не було видно : ні гори , ні лісів ,  ні будинків хотя даже без того їх було мало і побачить також задача не легких . Гори Карпат всьоже , но покрайній мері , як нас учили на уроках . Зайдеш в нього і ти назад не повернешся , тому що там буде не видно нічогісінько . В ньому ти не почуєш жодного звука : ні води яка в ритм тече по ручею , та даже звуків тварин не почуєш , а вітер був тихий так що можна було б подумати що його зовсім нема , шелест трав і листків дерев не почуєш таке чуство слово їх вообще не було ; кромешна тішина . Ладно уж звуки а запахи які неможливо потерять , як тільки ти туди зайдеш сразу всі запахи і обояніє пропадуть . Тоді все тільки почалося після того як люди блукали вони не поверталися но а як що у них повернулися , то у них були необичні способності , со временем туман розходився і деякі люди умерли тому що не могли справиться з цією силой а деякі оставалися такими як є людьми до всього цього . Єфріарти так назва людей с цими силами но людство боялися їх і начали на них охоту , а з деякими вони договарювалися на : воєнну службу , строительну службу , шпионаж в других країна . Таким образом люди получали дозвіл на сили і свободу . Но деякі люди не хотів іпользовать свой сили для государства тому власті  построїти тюрми для них . Но ще вони  построїли обучающі школи де за ними доглядали і обучали і там у них була свобода но за територію школи виходить не можна було но що ми заговорили про школи до цього ми ще вернувся поподробніє , лутше я рокажу вам про ще одну важну тему .

 
Кромі того що за ними ганялися власті і обученія , опитів . Були ще Посередніки вони народилися з цюй силой , вони повно праві владельци . Навідмінно від людей вони устраняють угрозу . Но совремінем люди їх шантажировали , вони ловили їх дітей і держали в самих потайних кутках землі іще нікому не удалось їх найти . Тепер вони работать на людей і ловлять тих які придставляють опасность , можуть протистоять . В таких людей ж два вибора або вони ускользають , або вони вмирають . Да канешно їх жалко люди у них забрали близьких но я уверина як би вони це не зробили б то вони п всіх убили п .
  Тільки в цей раз туман вципив в дітей , тепер наша черга проходить весь цей ужас .....
  
   Це случалось , і всі знали послецтвія і я надуюсь що все пройде повз мене , без мойого участія , що я не буду замешина в цьом ужасі будучи обичной дівчинкой дев'яти літ . Хотя що я вру ніяка я необична дівчина . Насамом деле странна чотири-класниця родитилі якої  пропали , неізвесно де находять да і воп-ще фамілія неізвесно яка . Нашли мене під пуховиною сніга любий нормальний ребонок уже п давним давно замерз . Картину таку то не на кожному кроці побачиш : " як сніг укриває дитину так як зігріває плед " а глаза чим довше ти в них дивися тим більше тобі кажется що ти замерзаєш , великі карі очі в яких ти чуствуєш що замерзаєш разів       
            ЦЕ  НЕ  СТРАННО !!!
А в корзині було написано тільки ім'я . На самом деле в мене кожен рік  брали по три раза в місяць збирали кровь , хоча у других дітей збирали раз в рік . І температуру міряли два рази в день тому що кожен раз температура була одна й та сама мира яка принижувала градусник .
 

   Туман ще не розсіявся ,темна ніч , всі спали , знаючи що буде коли россіється ,я вирішили не тянуть і збежать зараз . Зібравшись , обережно отчинила вікно так як вікна на ніч закривають після одного случия то  ключі прийшлось викрасти після того як його закрили . Обережно зачинила ,  закрила не до конца і вибросила ключ в маленьку щілинку .Так як сніг був по коліна для взрослої людини то паденія було максимально безопасним . Оглянувшись я подумала що так-як бушує вітер то куди я буду іти све засипе снігом но все одно я віть не тупа щоб іти по тій дорогі яка іде от вікна . Тому я обережно без шороха обійшла будівлю . Тим самим поки вони будуть по тому сліді що найхню думку пішла дитина я буду іти боліе спокійніше на другій дорозі .Хах , да туман ?  Не знаю чому но туман мені даже помагав . Я канешно нічого не бачила но він какбутоби вів мене засобой , то як вказує мені путь . Коли я обійшла будівлю то подума про те як в тумані нічого не видно я наклонилася , встала на колі , положила руки на бито який ішов як доріжка от будівлі , потіхоньку ставала на сніг тим самим розчищявши доріжку для втечі сніг був м'який як пух тому стать на нього рукой і прижать до землі не було труднощів , почала повзти потіхоньку , пошвидше , а потом зовсім як біжала . Резко остановила , почуствова що там є якась опасность , туман мені указував путь що треба оминуть ту месность .Но мене тянуло , Що ж там таке от чого він мене опасає ?    
Тянуло й тянуло подивитися що це . Могло буть і дерево , і обрив . Все що хочеш могло примисти шкоду . Але дитяче хотеніє яке хотіло дізнатися от її от водять було сильнеє . І от я пітхожу до нього неспіща , по рукі якою я доторкнулася було чутно край , я отступилася назад , но було уже позно мне шукали . Почулися голоса :
А - га - та , Агата ти де ? Ми тобі торт приготовили . Закликали вони но я не мала уже дитина щоб вірить в це . Думать було ніколи , та й лутшой дороги не було , с розбігу я пригнула надієй на то що я призимлюсь вдало . Глаза самі по собі то закривались то відривали . Великий порив вітру мотав сніг так що казалося що я на якомусь атракціони катаюсь прям як тоді як я одна із самих розумних дітей молодшого возроста нашого діддома поїхала туда .Туман який під швидкістю потхоніку розсіювався я на мить побачила темно сине небо яке своїм сяйвом прикрашали зорі . Останній раз я замкнула очі під швидким поривом вітра я побачила небо , в останній момент на моє лице прилетів великий згусток снігу . Тоді я  потіряла хід часу . Помню що я уже проснулася на утро .Мене забрали ті самі люди .........