K L I F S
2019-08-04 18:53:46
Про фандом, гру і щастя
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Хотіла б дізнатися, чи є тут люди, яким знайоме відчуття всецілої любові до якогось фандому? Відчуття обожнювання до такої степені, коли ти передивився або перечитав всеможливі частини, сиквели, приквели; коли ти, лягаючи спати, фантазуєш над продовженням сюжету, а в голові вибудовуєш різноманітні теорії щодо тієї чи іншої дрібнички, "пасхалки" і т.д.?
У моєму випадку предметом фанатського кохання стало "Время приключений". Святі макарони, це одна із найкращих речей, що я бачила у своєму недовгому житті, навіть славнозвісний Гаррі зайшов мені не так феєрично, як це дитя Пендлтона Ворда і Cartoon network.
Так, це анімаційний серіал, мультсеріал, але розрахований він далеко не тільки на дитячу аудиторію. Це один із тих випадків, коли кожна вікова категорія знайде у ньому щось своє.
Не дивлячись на трохи наркоманський початок, та і місцями психоделічні сюжетні елементи, перед вами постане яскравий і унікальний всесвіт з своєю тисячорічною (без жартів) історією і бомбезними, неповторними, ні на кого не схожими персонажами. Тут безглуздість межує з філософськими ідеями та серйозними сюжетними поворотами, а комедія подекуди стикається з драмою.
Можливо не з першої серії, але цей всесвіт затягнув мене на добрі 10 сезонів і комікс, після яких я захлиналась сльозами хвилин 20, а тепер залишилося лише нервове очікування повнометражного фільму і неоціненні емоції на все майбутнє життя.
Загалом, до чого це я. Сьогодні брат вирішив мені подарувати карткову гру, але не якусь там звичайну, куплену в підземці з закритими очима і навгад, а високо інтелектуальну гру-стратегію, яка була вигадана саме в "Время приключений". Пам'ятаю, я одного разу навіть подумала, як класно було б її зіграти, і тут бам – "Карточные войны" тепер спокійно лежать в мене на столі в повній готовності до поєдинку.
Короче, тепер я офіційно одна із найщасливіших людей в цьому тлінному світі☺️