День не звичайний,адже сьогодні рівно о 16:00 буде перший спільний концерт Eclipse.Моєму щастю немає меж .Я маю все що потрібно для концерту, і обов'язково квиток.

-Алло?Соль ти ж не забула про концерт ,так?

Це моя подруга Лінда.Вона завжди мені нагадує щось важливе,навіть коли це її не стосується .Адже вона не розуміє чому я фанатію від Eclipse .Але щоб мене підтримати іде зі мною на концерт.

-Звичайно не забула ! Як я могла.Зустрінемося на місці о 15:30.

-Ок ,не запізнюйся 

Я кинула трубку , мама допомогла сісти на інвалідне крісло ,хоча я його називаю ходунки адже так приємніше на слух.І я подалася до кухні їсти.Я живу в трьох кімнатній квартирі з мамою ,старшим братом і бабусею.Брат працює в офісі ,йому ця робота дуже не подобається адже він хотів бути актором.За цілий рік у мене було стільки провалів.... Бабушка вже має деменцію.Час від часу до неї повертається пам'ять ,але це все рідше трапляється.Отже я сіла снідати , як бачу Джековий годинник на бабусі.Цей годинник я купила на аукціоні за 23000 грн!!!! Я думала мене мама вб'є .

-Бабусю , відай мені годинник

- Який ? Оцей? 

Бабуся вказує на руку

-Так! Дай мені будь ласка

Але бабуся як дитина почала бігати по квартирі , я ніяк не можу її догнати.

-А ну годі ,Соль чому ти зачіпаєш бабусю?

Спитала моя мама 

-Мам, вона забрала годинник

- Баджер ти ж їсти хочеш?Відай Соль годинник і пішли я тебе нагодую

Так звали мою бабусю - Баджер.Вона слухняно зняла часи і відала їх мені .Слава богу! Вони цілі.Поклавши їх в коробку , я поїхала на концерт .Адже мені довго ще їхати.....

Вже коли я була майже на місці мені подзвонили:

-Доброго дня, ми з компанії FProuds , ми переглянули вашу заявку,чи не могли ю ви прийти о 15:30?На жаль в нас щільний графік тому або зараз або ніколи .

-Так! Я буду 

FProuds - це компанія продюсерів , я зажди хотіла нею стати.Тому відказати такій можливості я просто не могла.Розумівши що потрібно поквапитися адже скоро концерт ,я поїхала до компанії.

Пройшло 20хв

Я знову не пройшла співбесіду,адже вони не знали що я в "ходунках".

Для мене життя не просте..

Розуміючи що я можу запізнитися , я поїхала на тролейбусі .Чудовий транспорт із спеціальним місцем ,для таких як я.

16:05 я прибула на місце але всі вже всередині.Я не розгубилася і найшла охоронця .

-Доброго вечора,чи не могли б ви мене пустити

Охоронець подивився на мене , очима повних жалю.Насправдв я вже звикла до таких очей ,раніше це мене дратувало.

-Ваш квиток

-Так,секунду 

Я пройшлася всіма карманами але квитка ніде не було!Я загубила його, о ні!Звичайно без квитка мене нее впустили.Аде я оптиміст і кожного дня стикаюся з труднощами ,тому ще одна перешкода не завадить мені.Приїзавши блище до дверей я прислухалася.

Через деякий час 

Пісні чудові як і Eclipse,так я не бачу але якщо так подумати якби я була всередині,то теж би нічого не бачила ,думаю ви розумієте чому.Я не бачила але чула ,відчувала всім серцем.Концерт мав би завершитися але несподівано для всіх ,на сцену вийшов Джек. Я це зрозуміла по крикам і звичайно по його голосу.

-Виконання цієї пісні не було заплановано але я рішив вам зробити подарунок .Минуло чимало часу коли ви її чули наживо.

Він почав грати на фортепіано ,посеред сцени ,і кожна людина затихла ,було чути тільки мелодію і голос.Голос Джека . Мені вдалося вмовити охоронця хоч на хвильку відкрити двері ,щоб я побачила цей виступ.

Чую спів , і цю пісню:

♪♪ Я хотів,щоб це ніколи не закінчувалося .День коли ти вперше прийшла до мене.Я сподіваюся, що це не просто швидкоплинний дощ.Це те,чого я так сильно бажав.Я думав лише про тебе цілими днями.Сьогодні ти знову проникаєш ц мої думки.

Ти - подарунок небес.Коли ти самотня в цьому світі, я тебе захищатиму.Ти прийшла у моє життя,наче раптова літня злива.Але я кличу тебе сьогодні.Найцінніша для мене людина ♪♪

Я плакала , і ці сльози були щось неймовірне ,адже пісня для мене особлива ,пісня для мене важлива.Пізніше я поїхала додому , вже будучи на мосту пішов перший сніг ! Хто б міг подумати що у такий день?Сніг чудовий але мій настрій ні.Адже акумулятор на " ходунках " зламався ,і я застрягла посеред мосту.Телефон як назло розрядився .Що ж мені тепер робити ? Я чекала що найменше пів години але ніхто не зупинився ,ніхто не допоміг.Вот нахабні люди.

Подумавши про це я побачила як чорний міні автобус зупинився , Ура хто небудь допоможіть.Але коли я побачила хто вийшов з машини , забула як дихати.Це Джек ! І це не сон.Він підійшов до мене і закрив синім зонтиком.

-Вам потрібна допомога ? 

Я дивилася на нього і плакала,плакала від щастя.

-Ви ж не через мене плачете?

-Я я я ваша фанатка

Ніяково я відповіла 

-Знаю, ось ми і зустрілися Соль.