Прийми мене
"Прийми мене," – відповів дух. "Прийми свої емоції, дай їм волю. Перестань ховатися від себе самої. Тільки тоді ти зможеш звільнитися і відпустити мене."Аліна сіла на підлогу, обійнявши себе руками, відчуваючи, як сльози котяться по її щоках. Вона почала згадувати всі ті моменти, коли вона відчувала біль, страх, самотність, але не дозволяла собі плакати. Вона приймала кожне почуття, кожну емоцію, відчуваючи, як вони накочують на неї хвилями.Її плач був тихим, але глибоким. Вона відчувала, як її душа очищається, як весь цей біль виходить на поверхню. Вона дозволила собі бути слабкою, дозволила собі відчути все, що стримувала роками. І в той момент, коли вона нарешті прийняла всі свої емоції, дух почав розсіюватися, зникаючи в повітрі.Але замість полегшення Аліна відчула новий, незрозумілий страх. Вона підвелася і поглянула у дзеркало. Її очі, зазвичай зелені та ясні, тепер були затуманені і порожні. Вона зрозуміла, що звільнивши дух, вона втратила частину себе. Її почуття були такими довго придушені, що стали частиною її істоти, а тепер, коли вона їх відпустила, вона відчула себе спустошеною.Аліна більше не відчувала того тягаря, який був з нею всі ці роки. Але разом із тим, зникли і всі інші емоції. Вона більше не могла сміятися, не могла радіти, не могла навіть плакати. Її серце було порожнім, мов покинута домівка.
Коментарі