Табір день 1 ( частина перша)
Ранок (03.00-08.00)
Третя година ночі того самого дня дівчата прокинулися у себе вдома - хлопці у лісі , в наметах. Ранок був на диво прохолодний, навіть був вітер ,який віщав про те , що день буде нежаркий. У той день не важливо було де ти ночував: в квартирі чи у наметі, головне аби ти дістався в зазначений час на міський вокзал. А там вже зустрічай учасників , усе розказуй і показуй.
Звичайно хтось із учасників прибував до обласного вокзалу, тому Ді ,Женя їхали разом з Нікітою о п'ятій ранку туди . Але першою ,хто приїхав до пункту призначення , була дівчина Юля. І яке ж у неї було здивування ,коли вона дізнались, що її ментори молодші за неї.(Ксю і Віка ). Та не дивлячись на це , дівчатам не завадило влаштувати фотосесію на першому перонні, за що потім вони отримали значного пендаля від Нікіти. Зустріч учасників була емоційно важка ,усі вони намагались зробити усе якнайкраще. Нікіта разом з братами Вітею і Дюшею поїхали за спальниками в центр Дніпра ,а Ді та Женя залишились зустрічати дітей на облостному вокзалі.
День (10.00-18.00)
-Усі на місці? - запитав Влад у Віки ,перераховуючи дітей,що посідали в автобус .
-У нас із Сметаною усі,- почувся голос Ді із задніх сидінь.
-Наші діти теж тут,- підтримав Женя і весело додав Віті : - Оооо,диви, у нас з тобою найшарніші дівчата з табору.
-О ,ну ,все ,- Ді підморгнула Ксю,що сиділа поруч . - Проте ,у мене найкрутіщі хлопці в команді.
Нарешті через декілька хвилин мотор зашумів , і автобус рушив до табору. Мимо мількали то міські будівлі ,то річка , то звичайні хащі при дорозі ,але дітям то було не цікаво . Вони усі вже говорили безупину один з одним . Хтось навіть насмілився грубіянити менторам, чим саме і викликав інтерес у Дюші( на хвилинку зауважу ,що це наш головний комендант).
Через півгодини дороги,яка під кінець стала просто неможливою, автобус прибув на поляну зльотів, а за ним приїхали ще дві машини поліції (Бо дітей же не можна залишати без нагляду ).
Третя година ночі того самого дня дівчата прокинулися у себе вдома - хлопці у лісі , в наметах. Ранок був на диво прохолодний, навіть був вітер ,який віщав про те , що день буде нежаркий. У той день не важливо було де ти ночував: в квартирі чи у наметі, головне аби ти дістався в зазначений час на міський вокзал. А там вже зустрічай учасників , усе розказуй і показуй.
Звичайно хтось із учасників прибував до обласного вокзалу, тому Ді ,Женя їхали разом з Нікітою о п'ятій ранку туди . Але першою ,хто приїхав до пункту призначення , була дівчина Юля. І яке ж у неї було здивування ,коли вона дізнались, що її ментори молодші за неї.(Ксю і Віка ). Та не дивлячись на це , дівчатам не завадило влаштувати фотосесію на першому перонні, за що потім вони отримали значного пендаля від Нікіти. Зустріч учасників була емоційно важка ,усі вони намагались зробити усе якнайкраще. Нікіта разом з братами Вітею і Дюшею поїхали за спальниками в центр Дніпра ,а Ді та Женя залишились зустрічати дітей на облостному вокзалі.
День (10.00-18.00)
-Усі на місці? - запитав Влад у Віки ,перераховуючи дітей,що посідали в автобус .
-У нас із Сметаною усі,- почувся голос Ді із задніх сидінь.
-Наші діти теж тут,- підтримав Женя і весело додав Віті : - Оооо,диви, у нас з тобою найшарніші дівчата з табору.
-О ,ну ,все ,- Ді підморгнула Ксю,що сиділа поруч . - Проте ,у мене найкрутіщі хлопці в команді.
Нарешті через декілька хвилин мотор зашумів , і автобус рушив до табору. Мимо мількали то міські будівлі ,то річка , то звичайні хащі при дорозі ,але дітям то було не цікаво . Вони усі вже говорили безупину один з одним . Хтось навіть насмілився грубіянити менторам, чим саме і викликав інтерес у Дюші( на хвилинку зауважу ,що це наш головний комендант).
Через півгодини дороги,яка під кінець стала просто неможливою, автобус прибув на поляну зльотів, а за ним приїхали ще дві машини поліції (Бо дітей же не можна залишати без нагляду ).
Коментарі