Заспокоїлась
На спині у пустелі, пустеля – на дні
океану моїх потойбічних видінь
І хребет, і нейрони, знають, де я
рахую піщинки, мов зорі.
Я сиджу і мовчу, пальці склала в замок,
підібравши до себе нарешті ключі,
я розкрилась, мов мушля,
і перлина блищить,
відбиваючи промені.
Коментарі