Тема.1
znoohistory
СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ТЕМА 1
Кам’яний вік, поділяють на
три періоди:
палеоліт - 1 млн років тому - 10
тис. років тому;;
мезоліт - 10-7 тис. років тому;
неоліт - 7-5 тис. років тому.
Мідно-бронзовий вік:
енеоліт - IV—III тис. до н.е.;
бронзовий вік - ІІ - поч. і тис.
років тому.
Ранній залізний вік -1 тис. років
тому.
Кінець V тис. - поч. IV тис. до н.е.
- середина III тис. до н.е. -
трипільська археологічна
культура.
IV—VI ст. - Велике переселення
народів.
VIII ст. до н.е. – VI ст. до н.е. –
Велика грецька колонізація
V—VII ст. - Велике розселення
слов’ян. Празько-корчацька
культура склавинів та
пеньківська культура антів.
Археологічна культура — сукупність схожих
археологічних пам’яток, які належать до однієї
доби,займають певну територію й мають спільні
ознаки
Неолітична революція — термін, яким англійський
археолог Гордон Чайлд визначив зміни, що
відбувалися в епоху енеоліту, останню добу
кам’яного віку. У їх основі був перехід від
привласнювального до відтворювального
господарства
Привласнювальне господарство — форма
господарювання, за якої все необхідне для життя
людина брала в природі у готовому вигляді
Відтворювальне господарство — форма
господарювання, за якої людина сама виробляла
все необхідне для життя
Колонізація — заселення та освоєння вільної
території всередині країни або заснування поселень
за межами своєї етнічної території
Кочовики — племена, які не мають постійного
житла і пересуваються з одного місця на інше,
випасаючи худобу. Основне заняття кочівників –
кочове скотарство.
Курган — високий земляний насип над стародавнім
похованням.
Поява та розселення людей на території України
- Близько 2—3 млн років тому на планеті з’явилася найдавніша людина.
Понад 1 млн років - на території України.
- Історію первісного суспільства за археологічною періодизацією поділяють на:
неоліт, або новокам’яний;
мідно-бронзовий вік (енеоліт, або мідно-кам’яний вік; бронзовий вік);
ранній залізний вік.
- Палеоліт. Архантропи
Територію України заселяли архантропи (пітекантроп, або «людина з прямою
ходою»);
залишків архантропів (пітекантропів) в Україні не знайдено;
досліджено їхні стоянки (біля села Королеве (Закарпаття, лівий берег р.
Тиса).
Основні заняття: збиральництво та полювання.
Основне знаряддя праці - рубило. Жили первісними гуртами; спілкувалися за
допомогою міміки та звуків.
Знали вогонь та користувались ним, але добувати його не вміли.
- 250—100 тис. років тому сталося значне похолодання; змінився рослинний і
тваринний світ.
- 150—100 тис. років тому архантропів змінили палеоантропи, або неандертальці;
навчилися добувати вогонь;
жили в печерах;
споруджували житла, робили примітивний одяг зі шкур тварин.
Первісний гурт змінює дородова громада.
Стоянки неандертальців на території України: печера Киїк-Коба, Крим; стоянка
поблизу с. Молодове на Дністрі.
З’являються перші релігійні уявлення у формі тотемізму.
- 40—35 тис. років тому з’являється людина сучасного типу – кроманьйонець
(«людина розумна» - Homo sapiens).
Головне їхнє заняття - загінне полювання на мамонтів, диких коней, бізонів.
Удосконалюються знаряддя праці: з’являються ножеподібні пластини, скребла,
різці, наконечники дротиків, списів. Почалося виготовлення знарядь праці з
кістки та рогу - гарпунів, наконечників, голок;
житла споруджувалися із кісток та бивнів мамонта (стоянка Мізин
(Чернігівщина), Межиріч (Черкащина)).
Виникають невеликі поселення;
формується родова община; утверджується матріархат; релігійні уявлення та
вірування у формі тотемізму, анімізму; поява магії;
обряди справлялися в культових приміщеннях або святилищах (Кам’яна
Могила (Запорізька обл.)).
Панує тип привласнюючого господарства (основні заняття
людини: мисливство, збиральництво, рибальство).
- Найвідоміші пам’ятки палеоліту:
Королеве (Закарпаття),
Амвросіївка (Донеччина),
Мізин (Чернігівщина),
Гінці (Полтавщина),
Кирилівська стоянка (Київ).
- Мезоліт
Винайдено першу механічну зброю — лук і стріли; відбувся перехід від загінно-
облавного до індивідуального мисливства.
Заняття: рибальство(спочатку гарпуном, списом, а далі вудкою, сітями) та
річкове збиральництво; людина приручає собаку.
Удосконалюється техніка обробки
каменю: виготовляються мікроліти («мікро» - малий) - пластини завтовшки
1мм, - які вкладалися в основу з кістки або дерева (наконечники списів, стріл,
гарпунів, ножі).
Люди навчилися виготовляти плоти, човни.
Виникає плем’я.
- В Україні - понад 400 стоянок
Фатьма-Коба
Мурза-Коба - Крим;
Білолісся,
Мирне - Північне
Причорномор’я;
Дробишеве - Сіверський
Донець;
Бородянка - Київщина
- Неоліт
Виникає скотарство і землеробство; земля оброблялася мотиками,
виготовленими переважно з кістки й рогу, зерно подрібнювалося кам’яними
зернотерками.
Приручено майже всіх свійських тварин (бика, козу, вівцю, свиню). Худоба
стає також тягловою силою.
Розвиваються засоби пересування: винайдено колісний транспорт і вітрильний
човен.
Удосконалюється техніка обробки каменю, з’являються такі способи, як
розпилювання, шліфування, свердління.
З’являється кераміка - глиняний посуд.
З’являється прядіння та ткацтво (винайдено ткацький верстат).
Неолітична революція - перехід суспільства від привласнюючих форм
господарства (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворюючих
(землеробства й скотарства).
Ранньородова громада мисливців і рибалок змінюється пізньородовою
громадою землеробів-скотарів та скотарів-рибалок;
завершується формування племені (ознаки племені: родинні зв’язки між
членами, поділ на роди, територія, спільна господарська діяльність, мова,
самосвідомість і самоназва, звичаї та обряди; поява органів влади).
Формуються уявлення про божества (замість уявлень про духів).
З’являються міфи; посилюється віра в потойбічне життя.
Розвивається наскельний живопис (зображення на плитах Кам’яної
Могили (над р. Молочна поблизу Мелітополя Запорізької обл.).
- Енеоліт.
Людина опановує перші метали - мідь і золото.
Утверджується відтворююче господарство: виникає орне землеробство з
використанням тяглової сили — бика; розпочалося вирощування майже
всіх зернових та садово-городніх культур.
Коня привчають до верхової їзди;
Залежно від природних умов одні групи населення займалися землеробством,
а інші — скотарством.
Розвиток господарства сприяв майновому і соціальному розшаруванню:
виокремлення родоплемінної знаті.
наростають міжплемінні сутички.
Трипільські племена: 1895 р.
київський археолог В. Хвойка відкрив поселення стародавніх людей поблизу с.
Трипілля на Київщині. Трипільські селища були маленькі (до 10
жител), середні (до ЗО жител) і великі (до 1000 жител).
Великі трипільські поселення - протоміста (Майданецьке, Доброводи, Тальянки
на Черкащині).
Трипільські будівлі у поселенні були розміщені концентричними колами,
розділеними радіальними вулицями.
Основа трипільського господарства - хліборобство (вирощували ячмінь,
пшеницю, просо, жито, бобові, льон, коноплі, різні городні культури);
землю обробляли мотикою, а також ралом;
Скотарство мало приселищний характер (тримали переважно велику рогату
(волів, корів) та дрібну (овець, кіз, свиней) худобу; коней було зовсім мало).
Допоміжну роль відігравали мисливство і рибальство.
Високого рівня досягло керамічне виробництво (пластика - керамічні статуетки).
Причини зникнення:
раптовий напад кочовиків;
в результаті переселення асимілювалися з іншими;
кліматичні зміни змусили змінити землеробську основу господарства на
скотарство, що призвело до кризи продовольства.
Основний культ - культ плодючості, матері-прародительки - Великої Матері.
- Епоха бронзи. Занепад родового ладу.
В Україні виникає кілька металургійних центрів (майстерня біля с. Волоське в
Надпорожжі) з виробництва бронзи (сплаву міді й олова).
У Лісостепу проживають хліборобські племена; у Степу - племена кочових
скотарів.
Активно утворювалися племена праслов’янської етнічної спільноти:
тшинецька, білогрудівська, чорноліська археологічні культури (Волинь,
Правобережжя, Середнє Подніпров’я)
скотарські племена індоіранської етнічної спільноти: культура багатоваликової
кераміки, зрубна, білозерська.
- Ранній залізний вік.
Кочовики в українських землях з’явилися на початку І тис. до н.е.
Відбулося відокремлення ремесла від землеробства.
Період виникнення великих племінних союзів та рабовласницьких держав
(Кіммерії, Скіфії, античних міст Північного Причорномор’я).
У степах Північного Причорномор’я з’являються кочовики:
іраномовні племена кіммерійців («молокоїди»);
скіфів (нащадки сина Геракла і Діви Змії - Скіфа);
сарматів («оперезані мечем», «походили від шлюбу» скіфів з
амазонками»);
східногерманські племена - готи та центральноазіатські племена - гуни
(«Кара Божа»).
Основне заняття:
кочове скотарство;
займалися ремеслами (кіммерійці першими навчалися виплавляти з
болотної руди залізо);
своєрідним ремеслом стає війна.
Суспільний устрій:
військово-племінні союзи;
утвердження патріархату
у сарматів - значні пережитки матріархату (грецький міф про
амазонок)
Власне державне утворення кіммерійці не створили;
складні політичні державні утворення виникають:
у скіфів (Велика Скіфія та
Скіфське царство);
у сарматів (Сарматія);
у готів (Готська держава);
у гуннів -
державнеутворення
Аттіли у Паннонії.
Найбільшої могутності скіфи досягли за царя Атея (IV ст. до н.е.); його
влада обожнювалась, спиралася на раду старійшин та начальників, які
очолювали військо; 513 р. до н.е. скіфи отримали перемогу над перським царем Дарієм І, а
331 р. до н.е. - військами Зопіріона, полководця Александра
Македонського;
гуни найбільшої могутності досягли за Аттіли, розбили готів, підкорили
антів, здійснили походи до Центральної, Південно-Східної та Західної
Європи, проти античних міст-держав, Малої Азії, Сирії, Месопотамії, але
програють «Битву народів» на Каталаунських полях (451).
Кочові племена створили високу на той час матеріальну й духовну
культуру:
особливою пам’яткою кіммерійської культури є кам’яні стели;
найважливішими пам'ятками скіфів є так звані кам’яні баби (зображення
скіфських воїнів на кам’яних плитах) та кургани, у яких знайдено ювелірні
прикраси із золота і срібла:
вазу (Чортомлицький курган)
келих (курган Куль-Оба)
золоту гривну і золотий гребінь (курган Со лоха)
срібну чашу з прижиттєвим зображенням скіфа (курган Гайманова
Могила)
нагрудну прикрасу - пектораль (курган Товста Могила)
У кочовиків сформувалися складні релігійні уявлення, міфологія та
обряди:
у кіммерійців був культ Богині-Матері,
скіфи поклонялись Мечу;
сармати - Вогню;
готи в IV ст. приймають християнство;
гуни шанували Сонце, Вогонь.
- Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї та Криму.
Колонізація Північного Причорномор’я була частиною Великої грецької
колонізації. Причини переселення:
демографічне зростання населення,
розвиток ремесла та торгівлі, пошук нових ринків збуту товарів та джерел
сировини, соціальні та міжетнічні конфлікти,
наростання агресії лідійців та персів.
Середина VII-VI ст. до н.е. Виникають грецькі поліси, найбільші з них:
Борисфеніда (перше
поселення, острів
Березань);
Ольвія (сучасне смт.
Парутине Миколаїв, обл.),
Тіра (Білгород-
Дністровський Одес. обл.),
Херсонес Севастополь),
Керкінітида Євпаторія),
Теодосія (Феодосія);
Пантикапей (Керч)
Держави складалися з міста, що було економічним, політичним та культурним
центром, і хори - сільськогосподарської округи.
Політичний устрій полісів: демократичні (Ольвія, Тіра, Херсонес) та олігархічні
(аристократичні) республіки (Пантикапей); монархія (Боспорське царство).
Античні держави припинили своє існування під ударами готів та гунів (70-ті роки
IV ст. до н.е.).
Вищий орган полісу - народні збори (вирішували усі найважливіші питання
життя міста-держави), брали участь усі повноправні громадяни.
У 480 р. до н.е. Пантикапей об’єднав 20 полісів у єдине Боспорське царство.
Займало територію Керченського півострова.
Боспор - один із найбільших постачальників зерна та інших
продовольчих товарів до Греції.
Криза царства зумовлена внутрішніми й зовнішніми
чинниками: боротьба за престол між спадкоємцями, переорієнтація
торговельних інтересів, поглиблення економічної кризи, погіршення
відносин зі скіфами, повстання скіфів під проводом Савмака (107 р. до
н.е.), агресія Понтійського царства (Митридат VI Євпатор), а потім
Римської імперії.
Слов’яни: походження, господарство, суспільний устрій, культура,
вірування. Велике розселення слов’ян.
- Ранні писемні відомості про слов’ян є в творах античних авторів І-VI ст. н.е.:
римського історика і географа Плінія Старшого, римського історика Корнелія
Тацита, грецького астронома та географа Клавдія Птоломея, візантійських
істориків Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега, Йордана, Феофілакта
Сімокатти.
Виділяють такі періоди в розвитку слов’ян:
ранніх слов’ян (венеди (в перекл. «великий народ»), сколоти), якому
відповідає зарубинецька культура (правобережна лісостепова
Наддніпрянщина);
мешкали на території від східних відрогів Карпат до Верхнього
Подніпров’я.
давніх слов’ян (склавини (празько-корчацька
культура), анти (пеньківська та черняхівська культури)).
Слов’яни жили невеликими селищами вздовж річок та водойм. Основним типом
житла була напівземлянка з верхньою наземною і нижньою заглибленою у
землю частинами. Поруч з житлами зводилися господарські приміщення та
майстерні.
Займалися землеробством, розведенням домашньої худоби, промислами
(полювання, рибальство); ремеслами гончарне;
важливу роль відігравала торгівля з Візантією, із Західною Римською імперією,
грецькими містами-державами Північного Причорномор’я, країнами Азії та
Близького Сходу
Одним з перших державно-політичних утворень слов’ян був Антський
племінний союз (Антське царство. Союз розпався в 602 р.)
Слов’яни воювали з готами (війна короля Вінітарія з антським князем Божем),
Гунами (підкорили антів), аварами, хозарами.
Існувало два культи: обожнення сил природи та культ предків;
слов’яни були язичниками; склався пантеон богів: Даждьбог - бог Сонця,
світла і добра (навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб
Стилі мистецтва: звіриний, виїмчастої емалі (Мартинівський скарб, Черкащина).
В умовах Великого переселення народів розпочинається Велике
слов’янське розселення V—VII ст.
Херсонес Таврійський. Сучасний вигляд Золота пектораль з кургану Товста
могила. IV ст. до н.е.
Золотий гребінь з кургану Солоха.
Кінець V – початок IV ст. до н.е.
Кераміка трипільської культури
(орнаментована кераміка)
Браслет із менандровим орнаментом.
Мізинська стоянка.
Збруцький ідол. ІХ ст.
Вигляд з чотирьох боків.
СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ТЕМА 1
Кам’яний вік, поділяють на
три періоди:
палеоліт - 1 млн років тому - 10
тис. років тому;;
мезоліт - 10-7 тис. років тому;
неоліт - 7-5 тис. років тому.
Мідно-бронзовий вік:
енеоліт - IV—III тис. до н.е.;
бронзовий вік - ІІ - поч. і тис.
років тому.
Ранній залізний вік -1 тис. років
тому.
Кінець V тис. - поч. IV тис. до н.е.
- середина III тис. до н.е. -
трипільська археологічна
культура.
IV—VI ст. - Велике переселення
народів.
VIII ст. до н.е. – VI ст. до н.е. –
Велика грецька колонізація
V—VII ст. - Велике розселення
слов’ян. Празько-корчацька
культура склавинів та
пеньківська культура антів.
Археологічна культура — сукупність схожих
археологічних пам’яток, які належать до однієї
доби,займають певну територію й мають спільні
ознаки
Неолітична революція — термін, яким англійський
археолог Гордон Чайлд визначив зміни, що
відбувалися в епоху енеоліту, останню добу
кам’яного віку. У їх основі був перехід від
привласнювального до відтворювального
господарства
Привласнювальне господарство — форма
господарювання, за якої все необхідне для життя
людина брала в природі у готовому вигляді
Відтворювальне господарство — форма
господарювання, за якої людина сама виробляла
все необхідне для життя
Колонізація — заселення та освоєння вільної
території всередині країни або заснування поселень
за межами своєї етнічної території
Кочовики — племена, які не мають постійного
житла і пересуваються з одного місця на інше,
випасаючи худобу. Основне заняття кочівників –
кочове скотарство.
Курган — високий земляний насип над стародавнім
похованням.
Поява та розселення людей на території України
- Близько 2—3 млн років тому на планеті з’явилася найдавніша людина.
Понад 1 млн років - на території України.
- Історію первісного суспільства за археологічною періодизацією поділяють на:
неоліт, або новокам’яний;
мідно-бронзовий вік (енеоліт, або мідно-кам’яний вік; бронзовий вік);
ранній залізний вік.
- Палеоліт. Архантропи
Територію України заселяли архантропи (пітекантроп, або «людина з прямою
ходою»);
залишків архантропів (пітекантропів) в Україні не знайдено;
досліджено їхні стоянки (біля села Королеве (Закарпаття, лівий берег р.
Тиса).
Основні заняття: збиральництво та полювання.
Основне знаряддя праці - рубило. Жили первісними гуртами; спілкувалися за
допомогою міміки та звуків.
Знали вогонь та користувались ним, але добувати його не вміли.
- 250—100 тис. років тому сталося значне похолодання; змінився рослинний і
тваринний світ.
- 150—100 тис. років тому архантропів змінили палеоантропи, або неандертальці;
навчилися добувати вогонь;
жили в печерах;
споруджували житла, робили примітивний одяг зі шкур тварин.
Первісний гурт змінює дородова громада.
Стоянки неандертальців на території України: печера Киїк-Коба, Крим; стоянка
поблизу с. Молодове на Дністрі.
З’являються перші релігійні уявлення у формі тотемізму.
- 40—35 тис. років тому з’являється людина сучасного типу – кроманьйонець
(«людина розумна» - Homo sapiens).
Головне їхнє заняття - загінне полювання на мамонтів, диких коней, бізонів.
Удосконалюються знаряддя праці: з’являються ножеподібні пластини, скребла,
різці, наконечники дротиків, списів. Почалося виготовлення знарядь праці з
кістки та рогу - гарпунів, наконечників, голок;
житла споруджувалися із кісток та бивнів мамонта (стоянка Мізин
(Чернігівщина), Межиріч (Черкащина)).
Виникають невеликі поселення;
формується родова община; утверджується матріархат; релігійні уявлення та
вірування у формі тотемізму, анімізму; поява магії;
обряди справлялися в культових приміщеннях або святилищах (Кам’яна
Могила (Запорізька обл.)).
Панує тип привласнюючого господарства (основні заняття
людини: мисливство, збиральництво, рибальство).
- Найвідоміші пам’ятки палеоліту:
Королеве (Закарпаття),
Амвросіївка (Донеччина),
Мізин (Чернігівщина),
Гінці (Полтавщина),
Кирилівська стоянка (Київ).
- Мезоліт
Винайдено першу механічну зброю — лук і стріли; відбувся перехід від загінно-
облавного до індивідуального мисливства.
Заняття: рибальство(спочатку гарпуном, списом, а далі вудкою, сітями) та
річкове збиральництво; людина приручає собаку.
Удосконалюється техніка обробки
каменю: виготовляються мікроліти («мікро» - малий) - пластини завтовшки
1мм, - які вкладалися в основу з кістки або дерева (наконечники списів, стріл,
гарпунів, ножі).
Люди навчилися виготовляти плоти, човни.
Виникає плем’я.
- В Україні - понад 400 стоянок
Фатьма-Коба
Мурза-Коба - Крим;
Білолісся,
Мирне - Північне
Причорномор’я;
Дробишеве - Сіверський
Донець;
Бородянка - Київщина
- Неоліт
Виникає скотарство і землеробство; земля оброблялася мотиками,
виготовленими переважно з кістки й рогу, зерно подрібнювалося кам’яними
зернотерками.
Приручено майже всіх свійських тварин (бика, козу, вівцю, свиню). Худоба
стає також тягловою силою.
Розвиваються засоби пересування: винайдено колісний транспорт і вітрильний
човен.
Удосконалюється техніка обробки каменю, з’являються такі способи, як
розпилювання, шліфування, свердління.
З’являється кераміка - глиняний посуд.
З’являється прядіння та ткацтво (винайдено ткацький верстат).
Неолітична революція - перехід суспільства від привласнюючих форм
господарства (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворюючих
(землеробства й скотарства).
Ранньородова громада мисливців і рибалок змінюється пізньородовою
громадою землеробів-скотарів та скотарів-рибалок;
завершується формування племені (ознаки племені: родинні зв’язки між
членами, поділ на роди, територія, спільна господарська діяльність, мова,
самосвідомість і самоназва, звичаї та обряди; поява органів влади).
Формуються уявлення про божества (замість уявлень про духів).
З’являються міфи; посилюється віра в потойбічне життя.
Розвивається наскельний живопис (зображення на плитах Кам’яної
Могили (над р. Молочна поблизу Мелітополя Запорізької обл.).
- Енеоліт.
Людина опановує перші метали - мідь і золото.
Утверджується відтворююче господарство: виникає орне землеробство з
використанням тяглової сили — бика; розпочалося вирощування майже
всіх зернових та садово-городніх культур.
Коня привчають до верхової їзди;
Залежно від природних умов одні групи населення займалися землеробством,
а інші — скотарством.
Розвиток господарства сприяв майновому і соціальному розшаруванню:
виокремлення родоплемінної знаті.
наростають міжплемінні сутички.
Трипільські племена: 1895 р.
київський археолог В. Хвойка відкрив поселення стародавніх людей поблизу с.
Трипілля на Київщині. Трипільські селища були маленькі (до 10
жител), середні (до ЗО жител) і великі (до 1000 жител).
Великі трипільські поселення - протоміста (Майданецьке, Доброводи, Тальянки
на Черкащині).
Трипільські будівлі у поселенні були розміщені концентричними колами,
розділеними радіальними вулицями.
Основа трипільського господарства - хліборобство (вирощували ячмінь,
пшеницю, просо, жито, бобові, льон, коноплі, різні городні культури);
землю обробляли мотикою, а також ралом;
Скотарство мало приселищний характер (тримали переважно велику рогату
(волів, корів) та дрібну (овець, кіз, свиней) худобу; коней було зовсім мало).
Допоміжну роль відігравали мисливство і рибальство.
Високого рівня досягло керамічне виробництво (пластика - керамічні статуетки).
Причини зникнення:
раптовий напад кочовиків;
в результаті переселення асимілювалися з іншими;
кліматичні зміни змусили змінити землеробську основу господарства на
скотарство, що призвело до кризи продовольства.
Основний культ - культ плодючості, матері-прародительки - Великої Матері.
- Епоха бронзи. Занепад родового ладу.
В Україні виникає кілька металургійних центрів (майстерня біля с. Волоське в
Надпорожжі) з виробництва бронзи (сплаву міді й олова).
У Лісостепу проживають хліборобські племена; у Степу - племена кочових
скотарів.
Активно утворювалися племена праслов’янської етнічної спільноти:
тшинецька, білогрудівська, чорноліська археологічні культури (Волинь,
Правобережжя, Середнє Подніпров’я)
скотарські племена індоіранської етнічної спільноти: культура багатоваликової
кераміки, зрубна, білозерська.
- Ранній залізний вік.
Кочовики в українських землях з’явилися на початку І тис. до н.е.
Відбулося відокремлення ремесла від землеробства.
Період виникнення великих племінних союзів та рабовласницьких держав
(Кіммерії, Скіфії, античних міст Північного Причорномор’я).
У степах Північного Причорномор’я з’являються кочовики:
іраномовні племена кіммерійців («молокоїди»);
скіфів (нащадки сина Геракла і Діви Змії - Скіфа);
сарматів («оперезані мечем», «походили від шлюбу» скіфів з
амазонками»);
східногерманські племена - готи та центральноазіатські племена - гуни
(«Кара Божа»).
Основне заняття:
кочове скотарство;
займалися ремеслами (кіммерійці першими навчалися виплавляти з
болотної руди залізо);
своєрідним ремеслом стає війна.
Суспільний устрій:
військово-племінні союзи;
утвердження патріархату
у сарматів - значні пережитки матріархату (грецький міф про
амазонок)
Власне державне утворення кіммерійці не створили;
складні політичні державні утворення виникають:
у скіфів (Велика Скіфія та
Скіфське царство);
у сарматів (Сарматія);
у готів (Готська держава);
у гуннів -
державнеутворення
Аттіли у Паннонії.
Найбільшої могутності скіфи досягли за царя Атея (IV ст. до н.е.); його
влада обожнювалась, спиралася на раду старійшин та начальників, які
очолювали військо; 513 р. до н.е. скіфи отримали перемогу над перським царем Дарієм І, а
331 р. до н.е. - військами Зопіріона, полководця Александра
Македонського;
гуни найбільшої могутності досягли за Аттіли, розбили готів, підкорили
антів, здійснили походи до Центральної, Південно-Східної та Західної
Європи, проти античних міст-держав, Малої Азії, Сирії, Месопотамії, але
програють «Битву народів» на Каталаунських полях (451).
Кочові племена створили високу на той час матеріальну й духовну
культуру:
особливою пам’яткою кіммерійської культури є кам’яні стели;
найважливішими пам'ятками скіфів є так звані кам’яні баби (зображення
скіфських воїнів на кам’яних плитах) та кургани, у яких знайдено ювелірні
прикраси із золота і срібла:
вазу (Чортомлицький курган)
келих (курган Куль-Оба)
золоту гривну і золотий гребінь (курган Со лоха)
срібну чашу з прижиттєвим зображенням скіфа (курган Гайманова
Могила)
нагрудну прикрасу - пектораль (курган Товста Могила)
У кочовиків сформувалися складні релігійні уявлення, міфологія та
обряди:
у кіммерійців був культ Богині-Матері,
скіфи поклонялись Мечу;
сармати - Вогню;
готи в IV ст. приймають християнство;
гуни шанували Сонце, Вогонь.
- Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї та Криму.
Колонізація Північного Причорномор’я була частиною Великої грецької
колонізації. Причини переселення:
демографічне зростання населення,
розвиток ремесла та торгівлі, пошук нових ринків збуту товарів та джерел
сировини, соціальні та міжетнічні конфлікти,
наростання агресії лідійців та персів.
Середина VII-VI ст. до н.е. Виникають грецькі поліси, найбільші з них:
Борисфеніда (перше
поселення, острів
Березань);
Ольвія (сучасне смт.
Парутине Миколаїв, обл.),
Тіра (Білгород-
Дністровський Одес. обл.),
Херсонес Севастополь),
Керкінітида Євпаторія),
Теодосія (Феодосія);
Пантикапей (Керч)
Держави складалися з міста, що було економічним, політичним та культурним
центром, і хори - сільськогосподарської округи.
Політичний устрій полісів: демократичні (Ольвія, Тіра, Херсонес) та олігархічні
(аристократичні) республіки (Пантикапей); монархія (Боспорське царство).
Античні держави припинили своє існування під ударами готів та гунів (70-ті роки
IV ст. до н.е.).
Вищий орган полісу - народні збори (вирішували усі найважливіші питання
життя міста-держави), брали участь усі повноправні громадяни.
У 480 р. до н.е. Пантикапей об’єднав 20 полісів у єдине Боспорське царство.
Займало територію Керченського півострова.
Боспор - один із найбільших постачальників зерна та інших
продовольчих товарів до Греції.
Криза царства зумовлена внутрішніми й зовнішніми
чинниками: боротьба за престол між спадкоємцями, переорієнтація
торговельних інтересів, поглиблення економічної кризи, погіршення
відносин зі скіфами, повстання скіфів під проводом Савмака (107 р. до
н.е.), агресія Понтійського царства (Митридат VI Євпатор), а потім
Римської імперії.
Слов’яни: походження, господарство, суспільний устрій, культура,
вірування. Велике розселення слов’ян.
- Ранні писемні відомості про слов’ян є в творах античних авторів І-VI ст. н.е.:
римського історика і географа Плінія Старшого, римського історика Корнелія
Тацита, грецького астронома та географа Клавдія Птоломея, візантійських
істориків Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега, Йордана, Феофілакта
Сімокатти.
Виділяють такі періоди в розвитку слов’ян:
ранніх слов’ян (венеди (в перекл. «великий народ»), сколоти), якому
відповідає зарубинецька культура (правобережна лісостепова
Наддніпрянщина);
мешкали на території від східних відрогів Карпат до Верхнього
Подніпров’я.
давніх слов’ян (склавини (празько-корчацька
культура), анти (пеньківська та черняхівська культури)).
Слов’яни жили невеликими селищами вздовж річок та водойм. Основним типом
житла була напівземлянка з верхньою наземною і нижньою заглибленою у
землю частинами. Поруч з житлами зводилися господарські приміщення та
майстерні.
Займалися землеробством, розведенням домашньої худоби, промислами
(полювання, рибальство); ремеслами гончарне;
важливу роль відігравала торгівля з Візантією, із Західною Римською імперією,
грецькими містами-державами Північного Причорномор’я, країнами Азії та
Близького Сходу
Одним з перших державно-політичних утворень слов’ян був Антський
племінний союз (Антське царство. Союз розпався в 602 р.)
Слов’яни воювали з готами (війна короля Вінітарія з антським князем Божем),
Гунами (підкорили антів), аварами, хозарами.
Існувало два культи: обожнення сил природи та культ предків;
слов’яни були язичниками; склався пантеон богів: Даждьбог - бог Сонця,
світла і добра (навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб
Стилі мистецтва: звіриний, виїмчастої емалі (Мартинівський скарб, Черкащина).
В умовах Великого переселення народів розпочинається Велике
слов’янське розселення V—VII ст.
Херсонес Таврійський. Сучасний вигляд Золота пектораль з кургану Товста
могила. IV ст. до н.е.
Золотий гребінь з кургану Солоха.
Кінець V – початок IV ст. до н.е.
Кераміка трипільської культури
(орнаментована кераміка)
Браслет із менандровим орнаментом.
Мізинська стоянка.
Збруцький ідол. ІХ ст.
Вигляд з чотирьох боків.
Коментарі