Хоч і ні в кого немає відповіді на питання про те, навіщо ми живемо і яким чином це відбувається - я вважаю що представлена можливість повинна розцінюватись як дар. Ми відкладемо релігію і схожі засоби запевнення людей в тому, навіщо вони існують.. Так набагато простіше, а ще простіше жити розумово не підтягнутим, тобто вірити в те що тобі скажуть. Розумним людям жити набагато важче. Звичайно ж, релігія поясняє все в найдрібніших деталях, навіщо ти існуєш на цьому світі, яка повинна бути твоя мета, і що тебе чекає потім. Але насправді, це питання настільки неоднозначне, що ось просто так повірити в те, що дійсно на небі є чарівне місце куди попадають загиблі душі - це абсурд. Життя і взагалі в цілому існування, річ - яку я впевнений, не зможуть пояснити вчені навіть в далекому-далекому майбутньому. А найголовніше це те, що люди які помирають, можливо й попадають в те саме чарівне місце про яке всі так інтенсивно твердять.. і заперечувати цьому теж не вірно, взагалі кінець багаторічних страждань може бути до нескінченності різний. Ми не можемо точно, або навіть приблизно сказати що нас чекає після того, як наше серце перестане битись, мізки атрофуються і перетворяться в сіру масу в якій вже взагалі не буде сенсу. Тому роздуми над тим, що нас чекає в кінці, можуть бути нескінченними. А отже, боятись - варто. Страх перед смертю це абсолютно нормальна і властива всім людям фобія. Це більше не страх померти, а страх того що буде після цієї самої смерті, приходить освідомлення того, що, можливо після смерті взагалі нічого немає, і це поки що самий науковий і самий логічний варіант. Подумайте над цим, де ви були коли ще не народились? ви нічого не відчували, вас не існувало, до вашого народження вас - не було. І саме логічне що може статися, це знову нескінченне забуття. Але конфуз в тому, що нехай нас і не було до нашого народження, все таки в данний момент ми існуємо, нам дана така можливість, якщо б ми не народились то нас би просто не було, і це дуже важко зрозуміти. Жодна людина не зрозуміє як це - померти, і більше ніколи не повернутись, людина постійно знаходиться в свідомості. Коли людина засинає, їй здається що прокинувшись зранку пройшли пару секунд, а насправді пройшла ціла ніч. В цьому і найбільша проблема, люди - не хочуть помирати, тому що життя їх влаштовує, люди на базовій основі хочуть жити, хочуть освідомлювати навколишній світ. Забуття це дещо інше, уявіть що ви заснули, і не прокинулись, це важко уявити, але це єдине що хоч якось допоможе в цьому питанні, хоч якось дасть відповідь на це. Тому що іншими словами пояснити не вийде. Забуття дуже страшить людей, тому що це навіть не чорний колір, це не темрява "яку ми будемо бачити нескінчений проміжок часу", це буквально нічого, спробуйте закрити одне око і подивитись іншим, ви не побачите темряви в оці яке ви закрили, ви не побачите взагалі нічого. Це практично теж саме. Вас просто не буде існувати, це теж саме що якщо б ви уявили що у вас є 3 рука, але насправді її ж немає, ви її не відчуваєте.. Хтось вважає що життя це справжнє прокляття, а хтось, що це - безцінний дар. Я більше схиляюсь до 2 варіанту. Нас мільярди років до цього взагалі не існувало, за цей час події йшли своєю чергою, формувалась наша планета, 14 мільярдів років тому сформувався наш Всесвіт. І лише через мільярди років, через сукупність різних подій і процесів, з'явились ми. Життя нам дано для того, щоб гідно прожити цей нещасний маленький проміжок часу. Життя це можливість тимчасово насолодитись свідомістю. Нічого що не уявляє з себе біологічну істоту, не може освідомлювати навколишній світ. Ніщо окрім живих організмів не може сприймати світ як ми. Життя - це унікальне явище яке сформувалось за мільярди років життя нашого Всесвіту. І якщо дотримуватися теорії мультвсесвіту, рано чи пізно так повинно було статись, мультивсесвіт - це нескінченність. Тобто будь яка подія, яка б могла існувати, вже існує на даний момент. Отже ми не можемо не існувати прямо зараз, можливо ми проживаємо це життя без кінця і не помічаємо цього, тому що нескінченність немає кінця, як би це каламбурно не звучало..