Озеоо гривадий
Після знищення всіх проклятих, ми почали будівництво нових доріг і лісообробних центрів. Незабаром, до нас прибув посол з двору Верховного Хана. Ми пояснили йому всю ситуацію, і показали дивний одяг, яка була зроблена з дуже м'якого і легкого матеріалу. Посол був здивований не менше, і наказав показати місце, де ми його знайшли. Коли ми прибули до середини лісу, воїни показали щойно знайдені скрині, всередині яких ми знайшли два сувої, двома незрозумілими мовами. Один сувій був написаний з дивних паличок, а інший з Рівного письма. Нам було наказано відправити експедицію на чолі зі мною, а управління містом тимчасово передати послу. Хоч було прикро розлучатися з колоністами, з цими добрими малими, але потрібно було вирушати в дорогу, адже це наказ Хана. Воїни, що вже брали участь у боях, були готові, і сформувавши ряди, вирушили в дорогу. Вийшовши з лісу, ми прибули до красивого озера, яка була неприродно блакитного кольору. І раптом, ми почули спів.
"Хвилі плескають вдалині,
Люди шукають шляхи,
Багато хто вижив,
А інші померли".
"Хто ви?"- запитав я, готуючись до будь-якої небезпеки.
–"Ми гривадии, народ,
Що тут споконвіку живе".
Ми вирішили, що краще з ними домовитися, і наблизилися до озера.
–"Ми можемо пройти?"
–Да.
Раптом, з води випливає красива дівчина. Але щось з нею було не так. Підійшовши ближче, я побачив, що замість руки у неї лапи з перетинками, тулуб було покрито лускою, а ноги були замінені риб'ячим хвостом. Лише голова була людською.
"Я буду провідницею вашої,
І покажу вам шлях прямий".
Вона наказала нам підготувати бочку з водою, а сама в цей час поринула в озеро. Коли ми закінчили, вона стрибнула в бочку. Так, у нас з'явилася провідниця.
"Хвилі плескають вдалині,
Люди шукають шляхи,
Багато хто вижив,
А інші померли".
"Хто ви?"- запитав я, готуючись до будь-якої небезпеки.
–"Ми гривадии, народ,
Що тут споконвіку живе".
Ми вирішили, що краще з ними домовитися, і наблизилися до озера.
–"Ми можемо пройти?"
–Да.
Раптом, з води випливає красива дівчина. Але щось з нею було не так. Підійшовши ближче, я побачив, що замість руки у неї лапи з перетинками, тулуб було покрито лускою, а ноги були замінені риб'ячим хвостом. Лише голова була людською.
"Я буду провідницею вашої,
І покажу вам шлях прямий".
Вона наказала нам підготувати бочку з водою, а сама в цей час поринула в озеро. Коли ми закінчили, вона стрибнула в бочку. Так, у нас з'явилася провідниця.
Коментарі