Про наше вчора завжди сьогодні
Осіння студінь , модні пальта Висять на плечиках в прихожі . Так манить листя десь у парках У парках ходять перехожі Холодний промінь впаде на плечі Від нього трохи ,скрутить спину Місця знайомі , рідні серцю Забрали люди чужі і борзі. Холодне тіло , лежить десь в морзі Ще декілька в міських провулках, Майданчик дитячий, там теж є калюжі Що правда не звичні і дуже болючі Осіння студінь , модні пальта Висять на плечиках в прихожі Висітимуть , що правда ... довго Носить уви не ма вже кому
2025-10-13 18:11:16
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2319
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2671