oleyna
2020-03-30 11:48:06
Цікаве, Різне
***
Лікарня. Тут можна відчути атмосферу геніальності. Хтось скаже, що це нелогічно. Чому геніальність? Я поясню. Тут перебувають люди, яких не розуміють і називають психічно хворими, хоча я вважаю, що хворі, ті, хто ходить зовні цього приміщення. Так-так, саме ті люди, які навіть цей поріг не переступали. Суспільство-досить гучне слово, яке викликає в мене лише рвотний рефлекс. Ми тварини, так, як і стадо корів, чи що. Хтось назвав себе головним і переконує усіх, що саме його думка важлива і варта уваги. Ха, смішно.
Мій лікар запросив мене доброзичливо до кабінету. Єдина кімната, яка може заставити одягнути з порогу рожеві окуляри прекрасного життя. Я сів. Мої очі напружено розглядали кожну деталь, кожен мускул обличчя людини, яка сиділа навпроти мене. Усмішка- наївно. Я вирішив почати розмову:"Можете мені сказати, що зі мною? Я не хочу вислуховувати формальних запитань і фраз."
-Звичайно.-відповів психолог, проковтнувши слюну. Мені це дійсно не сподобалося, його шия була настільки напружена, що аж голос змінився.
"Ви маєте хворобу, про яку ще ніколи ніхто не чув, і не мав нагоди такого лікувати." - його професіональний голос намагався не видавати захоплення, я тепер піддослідний кролик. Я розумів, що для них це свято. І що найдивніше, для мене також. Я усміхнувся. Бліде обличчя лікаря не змогло замаскувати здивування. Він відчував одночасно страх і радість. Він не знав, що від мене можна очікувати. Врешті решт, я хворий на те, про що він не знає. Згодом він схаменувся і продовжив:"Ми розуміємо лише те, що це розлад ніяк не вплине на суспільство", - я скривився. Він говорив далі:"Ви, як людина, яка розуміється на мозку, розумієте, що це прекрасна нагода....", - аж як раптом увірвалися жінка. Яка почала терміново кликати на допомогу. Він стрімголов зірвався з місця і побіг. А я сидів і роздумував. Я знав, що він хотів сказати. Тому я взяв листок, який лежав на столі і написав: " через тиждень ви отримаєте, те, що ви хочете. Я буду записувати все в блокнот".