Палац представляв собою вишукану й величну споруду, оточену 8 гектарами чудового парку. Всього у ньому, у дні його розквіту, нараховувалось 58 кімнат. В палаці була своя каплиця та чимала кількість тематичних залів(наприклад, арабська, помпейська зали). Була й гербова, мисливська та столова. Прикрашали ці зали дорогоцінна ко-лекція родинних портретів роботи пензля невідомих майстрів, дивовижна колекція зброї та лицарських обладунків. Крім того, у палаці була бібліотека. Налічувала вона 10 000 томів англійською, польською, французькою мовами.
Мешканці палацу любили влаштовувати звані вечори та бали, на які скликали знать з усієї округи. Часто влаштовували у палаці лови. Спеціально для цього у звіринцю, який знаходився у Чорному лісі(за 1,5 кілометри від палацу), вирощували близько 150 оленів. А у замковій псарні доглядали хортів та гончих псів. Була в замку і стайня. В ній жили 36 арабських скакунів. Крім того, у башті біля стайні зберігалася колекція старовинних карет, вік деяких з них сягав більше сотні років.
У стінах палацу неодноразово приймали коронованих осіб. Не один день провів у п‘ятничанському палаці Грохольських останній король Польщі Станіслав Августа. Зупинялася тут і російська імператриця Катерина ІІ. Слава палацу щезла у вогні революції. У ніч з 17 на 18 січня 1918 року палац підпалили. Нащадок Марцина - граф Здислав Грохольський встиг дещо вивезти із палацу до підпалу, проте частину скарбів Грогольських врятувати так і не вдалося.
Зараз, поглянувши на захаращений парк диспансеру м.Вінниці, про таке навіть подумати важко. А тоді, у 1780-х роках, палац вражав своєю красою та розкіш-шю і був одним з найкращих на території сучасної України.