2
Мене обіймає Юність,
закутуючи у свою вуаль.
У неї розмиті риси обличчя,
вона не дає мені оглянутися.
Її сміх дзвінко віддає десь
всередині мене.
Вона цілує так безтурботно,
забираючи частинку мене.
Моя Юність йде,
залишаючи сліди на піску.
Вона була такою ніжною.
танцюючи біля моря зі мною.
Йдучи безповоротно,
ніжний промінь моєму житті,
подарував наостанок квітку.
Коментарі