Життя з чистого листа.
Ще не встигла Ксенія обжитися в будинку, який дістався їй від покійної бабусі, як отримала нову звістку: її двадцятирічний син скоро стане батьком. Наступного дня він уже ніяково тупцяв на порозі й лагідно тримав за руку русяву дівчину, майже дівчинку.
— Це Марина, — відрекомендував. — Вона житиме з нами.
Ксеня запросила дітей до столу. З розмови дізналася, що Марині 19 років. Вона — студентка того ж вишу, що й Артем, сирота. Єдина рідна їй людина — дядько, котрий уже багато років на заробітках. Дівчина з острахом дивилася на майбутню свекруху і, здавалося, була готова вибігти з кімнати геть. Ксенія опанувала себе. Тепер від її рішення залежала доля двох… ні, трьох дітей.
— Так не буде! — гримнула раптом кулаком по столі.
— Мамо, послухай… — почав син.
— Ти послухай! — перебила. — Що означає: житиме у нас? Я завжди вчила тебе бути відповідальним. Одружуйся, дай дитині своє прізвище, піклуйся про сім’ю.
У кімнаті на якусь мить запанувала тиша. Артем розгублено мовчав. Марина зіщулилася, немов налякане кошеня.
…За місяць справили весілля. І хоч молодята відмовлялися від пишного святкування, Ксенія наполягла. Було все: вінчання, красиве вбрання нареченої, гості. Молодята світилися від щастя, а Ксеня хвалила себе подумки, що в розпачі не позбулася персня з діамантом, якого колись, ще у тому, заможному житті, подарував їй Дмитро. Ось і знадобилася прикраса…
Коментарі