Дім...
- Ну і чому мені потрібно розбирати цей завал? Ні, щоб хтось допоміг?!Ах, всеодно вже трішки залишилося. Далі я сама впораюся.
Сьогодні я прибираю в літній кухні. Зате потім буду дизайнером цих кімнат. Тут буду жити. Але це вже після ремонту. То де ж мій віничок?! Я вже всі кімнати оббігала, а його не знайшла. Залишається діяти без нього...
Мій погляд впав на невеличку кучку дрібниць.
Ну що ж, до роботи!)
Я знайшла невеличкий мішечок зі старим дзеркальцем.Темно-зеленого кольору. Матеріал був приємним для дотику..Я зацікавилася, та й відкрила мішечок. В долоню випало старовинне кольору хвилі дзеркальце. А яке ж красиве! Не Не відкриваючи його сховала знахідку в кишеню.
-Ай, потім подивлюся. А зараз завершити треба..
- Лісааа,чому сидиш без діла? Аа?- мама зайшла в цю кімнатку, запахло мандаринами.. і печивом,- Я ось, віника в тебе брала, тож повертаю.
працюй, - вона усміхнулася. Я теж...
- Мам, а ти не знаєш що це і звідки?- я показала поглядом на дзеркальце, котре дістала знову.
- Та, то від прабабці твоєї. Старе як світ, Але можеш собі забрати.
Я кивнула. Вона пішла. Через годинку тут було прибрано. Я була задоволена. Краса, залиши
я протерла цю штуку ззовні, тож залишилося це лиш всередині.
Я відкрила його...
- Нарешті! Скільки років?!!
Владо, а швидше, ніяк???
Сказати що я була шокована, нічого не сказати..
У дзеркалі стояла маленька дівчинка з білосніжними крилами, з простим золотистим волоссям та синім волошковим вінком...
Її очі сягали меж...
але все ще було чути її вигуки через те що її відкрили через стільки років і що вона є моїм посланником..
Сьогодні я прибираю в літній кухні. Зате потім буду дизайнером цих кімнат. Тут буду жити. Але це вже після ремонту. То де ж мій віничок?! Я вже всі кімнати оббігала, а його не знайшла. Залишається діяти без нього...
Мій погляд впав на невеличку кучку дрібниць.
Ну що ж, до роботи!)
Я знайшла невеличкий мішечок зі старим дзеркальцем.Темно-зеленого кольору. Матеріал був приємним для дотику..Я зацікавилася, та й відкрила мішечок. В долоню випало старовинне кольору хвилі дзеркальце. А яке ж красиве! Не Не відкриваючи його сховала знахідку в кишеню.
-Ай, потім подивлюся. А зараз завершити треба..
- Лісааа,чому сидиш без діла? Аа?- мама зайшла в цю кімнатку, запахло мандаринами.. і печивом,- Я ось, віника в тебе брала, тож повертаю.
працюй, - вона усміхнулася. Я теж...
- Мам, а ти не знаєш що це і звідки?- я показала поглядом на дзеркальце, котре дістала знову.
- Та, то від прабабці твоєї. Старе як світ, Але можеш собі забрати.
Я кивнула. Вона пішла. Через годинку тут було прибрано. Я була задоволена. Краса, залиши
я протерла цю штуку ззовні, тож залишилося це лиш всередині.
Я відкрила його...
- Нарешті! Скільки років?!!
Владо, а швидше, ніяк???
Сказати що я була шокована, нічого не сказати..
У дзеркалі стояла маленька дівчинка з білосніжними крилами, з простим золотистим волоссям та синім волошковим вінком...
Її очі сягали меж...
але все ще було чути її вигуки через те що її відкрили через стільки років і що вона є моїм посланником..
Коментарі