Як не дивно починаємо з кінця ...
- Перше , що хочу сказати , я не була гравцем , я всього лиш була спостерігачем ...
Його руки і ноги тремтіли , а голова розкалювалася , його очі різко моргали , він нічого не відчував просто нічого . Повітр'я було вологе , відчувалася прохолода.І тут , за секунду почулося якесь шарудіння , потім шепіт , він долинав з гори , Еверетт хотів уже піднятися , але він упав , ледве зачипившись за колоду .
Око , воно було жахливо червоне , немов залите рожевим ядовито-соковитим соусом .
А обірвана мантія , закруглена борода в піску .
-Етернеті Баянус !- набравши великий ковток води та замружившись , тремтячи ,він захриплим голосом промовив заклинання одного з найголовніших амулетів магії , їх є всього чотири , перший амулет - це Куля Мерехтіння , другий -Пташка Ліберті , третій - Камінь Етерніті і четвертий останній -Дух Транквайліті .Їх створили міфічні істоти Мангай , які і були першими жителями Держави Мерехтіння .
Їх було так само четверо і кожний зних перед смертю залишив свої сили нащадкам помістивши їх у амулет .
-Етернеті !,каменю, Етернеті !!! - роздратовано закричав чарівник .
Прошло точно не секунда і не дві..
Руки Еверетта злилися з землею і злилися не просто , а до останього..
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
Як не дивно починаємо з кінця ...
Як вам пишіть сюди
Відповісти
2020-05-27 08:52:00
Подобається
Як не дивно починаємо з кінця ...
Буду дуже рада якщо ви оцінете
Відповісти
2020-05-27 08:52:25
Подобається
Як не дивно починаємо з кінця ...
Раз у неділю буде виходити глава
Відповісти
2020-05-27 08:52:46
Подобається