№3
Дійшовши до дому вона вімкнула телевізор щоб не було так страшно. Мама прийде аж у вечорі. З голови не виходив страшний сон з якого все почалось. Вона ніби не забула його, але в той час не могла згадати. Раптом не зрозуміло з звідки, з'явилось відчуття втоми, почало паморочитись в голові. Заплющивщи очі Сонет почула дивні звуки. Ніби щось................. бурмотіло собі під ніс. Пару секунд. І воно вже плакало. Сонет відкрила очі. Перед нею стояла якась страшна,велика, тінь. Вона хотіла закричати, але не могла. Все було неначе у сні.
«Якщо це все сон. То боятись нічого.»
Подумала вона.
— Цееее....НЕ СОНННННННН.......!
Ніби прочитало її думки.І попередило. У Сонет волосся стало димом.
— Х..х..хто..ви?— З острахом запитала вона.
—В..в..в....ви при..и ...вид?
— НІ! — Відповідповіло їй щось.
— А ОСЬ ТИ НАПІВ ПРИВИД. ЯКЩО НЕ ПРИВИД.
— В якому розумні цього слова?— Вже сміливіше запитала Сонет зрозумівши що воно їй ненашкодить.
—ПРОСТО ОБЕРНИСЬ!— Сказало щось...
Обирнувшись вона побачила себе. Сонет лежала на полу з закритими очима.
На хвилину їй здалося, що вона померла. Але придивившись помітила.
Вона спить.
— Це я?— Перепитала вона.
— А ХТО ЩЕ ЦЕ МОЖЕ БУТИ ЯК НЕ ТИ?— Питанням на питання відповідно щось...
— Але ж я ось . Хіба не так? В цьому всьому немає жодної логіки. Як я можу бути ось, якщо я ось? Я що справді мертва? Тоді......
— НІ ТИ ПРОСТО СПИШ. ВИДНО ЩОСЬ ВІДБУЛОСЬ ТАКЕ ЩО СПРОВОКУВАЛО ЦЕ ВСЕ. АЛЕ Я ПРО ЦЕ МАЙЖЕ НІ ЧОГО НЕ ЗНАЮ.
ЩОБ ВІДПОВІСТИ НА СВОЇ ПОДАЛЬШІ ПИТАННЯ ТОБІ ПРИЙДЕТЬСЯ НАЙТИ КОГОСЬ ІНШОГО.— Промовило щось...
— Кого?— Відчаєм і одночасно страхом запитала Сонет.
— НАЖАЛЬ Я НЕ ЗНАЮ. ТАЙ ВЗАГАЛІ. ТОБІ НЕ ЗДАЄТЬСЯ ,ЩО ТИ СТАВИШ ЗА БАГАТО ЗАПИТАНЬ. В ДЕЯКИХ СИТУАЦІЯХ ЦЕ МОЖЕ НАВІТЬ НАШКОДИТЬ.—Після цих слів щось.... замовкло.
Почало паморочитись в голові. Сонет заплющила очі і впала.
«Якщо це все сон. То боятись нічого.»
Подумала вона.
— Цееее....НЕ СОНННННННН.......!
Ніби прочитало її думки.І попередило. У Сонет волосся стало димом.
— Х..х..хто..ви?— З острахом запитала вона.
—В..в..в....ви при..и ...вид?
— НІ! — Відповідповіло їй щось.
— А ОСЬ ТИ НАПІВ ПРИВИД. ЯКЩО НЕ ПРИВИД.
— В якому розумні цього слова?— Вже сміливіше запитала Сонет зрозумівши що воно їй ненашкодить.
—ПРОСТО ОБЕРНИСЬ!— Сказало щось...
Обирнувшись вона побачила себе. Сонет лежала на полу з закритими очима.
На хвилину їй здалося, що вона померла. Але придивившись помітила.
Вона спить.
— Це я?— Перепитала вона.
— А ХТО ЩЕ ЦЕ МОЖЕ БУТИ ЯК НЕ ТИ?— Питанням на питання відповідно щось...
— Але ж я ось . Хіба не так? В цьому всьому немає жодної логіки. Як я можу бути ось, якщо я ось? Я що справді мертва? Тоді......
— НІ ТИ ПРОСТО СПИШ. ВИДНО ЩОСЬ ВІДБУЛОСЬ ТАКЕ ЩО СПРОВОКУВАЛО ЦЕ ВСЕ. АЛЕ Я ПРО ЦЕ МАЙЖЕ НІ ЧОГО НЕ ЗНАЮ.
ЩОБ ВІДПОВІСТИ НА СВОЇ ПОДАЛЬШІ ПИТАННЯ ТОБІ ПРИЙДЕТЬСЯ НАЙТИ КОГОСЬ ІНШОГО.— Промовило щось...
— Кого?— Відчаєм і одночасно страхом запитала Сонет.
— НАЖАЛЬ Я НЕ ЗНАЮ. ТАЙ ВЗАГАЛІ. ТОБІ НЕ ЗДАЄТЬСЯ ,ЩО ТИ СТАВИШ ЗА БАГАТО ЗАПИТАНЬ. В ДЕЯКИХ СИТУАЦІЯХ ЦЕ МОЖЕ НАВІТЬ НАШКОДИТЬ.—Після цих слів щось.... замовкло.
Почало паморочитись в голові. Сонет заплющила очі і впала.
Коментарі