Був сонячний осінній день, я йшла додому з магазину. Повертаючись звичайним шляхом, я раптом побачила, що почався ремонт дороги, і я не можу пройти до свого дому. «Ой, тепер доведеться обходити весь квартал» - подумала я. Я пішла в обхід, йдучи, я думала, що приготую на обід: може смачний салатик, зроблю рибу в духовці ...

Настрій був чудовий, замріяно я спіткнулася...

Прокинувшись, я помітила дуже знайомий коридор, по якому мене та інших учнів вів, старше наших років, хлопець. Раптом ми ввійшли у велику залу, там було багато столів, а над нами в повітрі висіли свічки. За столами сиділо багато учнів, я не могла зрозуміти, де я? Але коли побачила Мінерву Макгонагал, до мене доїхало, я в чарівному світі Гаррі Поттера. Але чому вона стоїть на місці професора Дамблдора? А найбільше мене здивувало, чому мене занесло в світ Гаррі Поттера, що я тут забула? А ще мене вразило те, що не було ніякого розподілу чарівною шапкою. Нам видали дерев'яні фішки, на яких були зображені тварини. У мене була змія. А після нам показали наші кімнати.

Я думала, що я потрапила саме в той час, коли повинні вчитися Гаррі Поттер, Герміона Грейнджер, Рон Візлі і Драко Мелфой. Але, як я помилилася. Мене, чомусь перенесло саме тоді, коли Хогвартс відбудувався після війни з Волан-де-Мортом. І мене турбували питання: Навіщо мене сюди занесло? Що я повинна тут зробити? Я повинна запобігти якомусь злочину? Може просто збулася моя маленька дитяча мрія, і я зможу навчитися магії? ..

Але, на жаль, ні, відповіді на питання почалися раніше, ніж я думала.

Вранці, розбудили мене крики професорів: знайшли тіло учениці, дерев'яну фішку при ній не знайшли. Професори не знали, що їм робити, вони не пам'ятали з якого вона факультету і не знали, хто її вбив.

Клас, на той час, я здогадувалася, що справа все в дерев'яних фішках. Тебе заздалегідь вже позначили, як худобу на бійню. Але хто за цим стоїть? Тепер ясно, навіщо я тут!

Я повинна в усьому розібратись, якщо не я, то хто?

Тож я вирішила пройтись коридором, можливо щось по дорозі знайду, або когось зустріну. Йдучи, побачила дуже високі стелі, моторошно скажу вам, особливо, коли хмари закривають сонячні промені, світла не вистачає і складується враження, наче ти опинився в фільмі жахів.

Раптом повз мене пройшов, не повірите – Драко Малфой. Але як? Я ж після війни потрапила. Стоп, мабуть він працює вчителем. Хотіла глянути ще раз на нього, але він був вже далеко, пішла далі.

Розглядаючи дерев'яну фішку, малюнок змії, як малюнок, і раптом я побачила, що змія наче висунула язика – це було дуже дивно. Тож, побачивши підвіконня, вирішила посидіти, подумати і роздивитись фішку. Але як тільки я це зробила, мене наче перенесло в якийсь інший портал, або це був все цей же, але часом пізніше, або на декілька днів вперед. Бо я вже чомусь бігла кімнатами, бачила багато померлих учнів, в мене все як і раніше була фішка зі змією. Поки бігла, думала, чому досі зі мною нічого не відбулось? Нема, нема фішки в учнів, де вони? Що тут відбувається? Раптом я врізалась в Драко Малфоя і його батька. Я мала це передбачити. Вони мене відштовхнули, Люцио плащем прикрив руку, а Драко так страшно глянув в мої очі, що по спині пробіг холодок. І до мене дійшло, в усьому цьому замішані ці Малфої. Але хто з них найбільше? Може молодший, а батько, як завжди його покриває в усьому? Ні, дуже легко. А може старший, а син його прикриває? Дуже дивно. Раптом з моєї руки випала фішка, тільки вона вдарилася у дерев'яну підлогу, з неї виповзла змія, я думала мій кінець настав, але ні, вона проповзла навколо мене, а після поповзла вслід Малфоїв.

Тільки заплющила очі, як мене знову перенесло на початок цієї історії, і я побачила, що насправді сталося. Люцио хтось прислав посилку в його кабінет. В коробці була фішка. Люцио Малфой був дуже занепокоєний. Невже, хтось хотів вбити старшого Малфоя? Не знаючи, як вирішити це питання Люцио запанікував і викинув фішку в коробку, де були інші фішки. Гадаючи, що фішка попаде в інші руки, вбивство анулюється і запишеться на нову людину. Але не так все склалось, як замислював старший Малфой.

Тепер змія повзла по душу Люцио, а що зробиться з Драко, коли батька не стане в його житті, життя стане краще – не таке нестерпне як було з батьком, чи стане ще гірше?

Я йшла коридором і раптом, все навкруги почало зникати, куди воно все зникає, я ще ж не закінчила?

Коли розплющила очі, побачила перед собою свою кімнату, невже це все був сон? Лише сон…