Було це літо чи осінь точно не можу сказати. Знаю, що було це в Новому Орлеані.

Ніч. Якась дівчина бігла вулицею босоніж. Вона намагалась пришвидшити біг, але через те, що була без взуття, призупинялась, та присвічувала ліхтариком. Крім неї не було нікого на вулиці. Була тільки вона та її важке дихання. Та раптом вона почула, що хтось зачинив дверцята, невже десь стоїть машина? Дівчина побачила, хтось прикурив сигару. В неї не було сил. Вона скоріше хотіла відпочити. Дівчина важко дихаючи підійшла до людини, яка палила, дивлячись на вогник, вона побачила обличчя – це був молодий чоловік. Щось хотіла спитати та через безсилля впала…

Зранку прокинулась від аромату лимонного чаю. Перед собою побачила стіл на якому стояв рознос з чаєм, круасаном та запискою. Перше, піднялась та взяла записку: «Добрий ранок, не хвилюйся ти в безпеці, твій одяг я викинув, новий лежить в коробці з права на ліжку. Поснідай, мабуть, голодна. Після я чекаю на тебе біля виходу з готелю. Все поясниш потім.»

Дівчина після записки зрозуміла, що на ній немає нічого. Але її це не злякало. Здалось наче вона у себе вдома. Підійшла до ліжка, відкрила коробку та дістала звідти червону сукню та чорні туфлі. Одягнула це все. Поснідала. Перед виходом оглянула ще раз номер чи не забула нічого, а після вийшла. Коли вийшла з готелю, побачила машину біля якої стояв чоловік та палив, скоріше за все winston. Підійшовши до нього, вона згадала ніч. Так це саме він. І запах той самий. Глянувши на нього, побачила коротке, чорне волосся. Очі сині. Вуста пухкі. Одягнений в сірий костюм.

Чоловік викинув сигару та відкрив дверцята, а тоді спитав:

– Їдеш чи як?

Дівчина не поспішаючи обійшла машину, відкрила дверцята та сіла на пасажирське сидіння.

– Їду, а ти їдеш? – чоловік сів за руль, закрив дверцята, а після спитав:

– Розкажеш, що то з тобою вчора було?

Брюнетка опустила очі, а потім лише промовила:

– Мене звати С’юзан.

– А далі? – чоловік глянув на дівчину.

С’юзан поки не готова була розповідати, але допомога їй не завадить. Вона підняла очі і глянула на хлопця.

Брюнет подивився ще раз на неї, а тоді сказав:

– Добре, я Віл, я їду в Лас-Вегас. Ти мені сподобалась, поїдеш зі мною? Згодна?

– Добре. – дівчина кивнула.

С’юзан відразу сподобався його голос і не тільки, вона вже хотіла їхати з ним хоч на край землі.

Та вона йому також сподобалась. Його зацікавила саме вона. Хто вона? Що з нею сталося?..

Поїздка до першого мотелю була важкою, але які там краєвиди зустрічались… Поки Віл сплачував за номер та розпитував про вечерю, С’юзан лежала в ліжку та згадувала гірські масиви пустелі Мохаве: вони їй нагадували цілі висотні будівлі. І музика була гарною під час поїздки. Ще С’юзан сподобався Віл. Вона була впевнена, що вже закохується. В ньому було щось таке, що хвилювало її.

До номеру зайшов Віл з пакунком їжі.

С’юзан відірвалась від думок та перевела погляд на нього.

Молодий чоловік глянув на дівчину, підійшов до столику, який стояв біля ліжка, поставив пакунок та промовив:

– Поїж, дорога була важкою, але зранку як поїдемо – буде ще важчою.

– Дякую, але як ти, тобі ж треба також їсти? – затурбувалася С’юзан.

– Не переймайся, я вже поїв.

Дівчина сіла ближче до столу, розгорнула пакунок. Там була запакована смажена курка та салат…

Віл присів на крісло, яке стояло біля вікна, витягнув з кишені коробочку в якій лежали сигари.

Дістав запальничку Zippo, глянувши на дівчину, заховав і запальничку і коробочку назад в кишеню, а після задав питання:

– А все ж, що сталося тієї ночі?

С’юзан глянула на хлопця, але нічого не відповіла.

Віл подивився на неї та вирішив ще трохи почекати. Колись вона все ж розкаже. Піднявся з крісла, та пішов на вихід.

Дівчина уважно глянула на нього, хотіла запитати куди він, але побоялась, що він поступить так само, як вона щойно: нічого не почує.

Як не стало в номері Віла – дівчина доїла обід, а після пішла до ванної кімнати – прийняти душ.

Віл вийшов на вулицю, вже смеркало. Побачивши вільну лавочку, пройшов до неї, сів, дістав сигару і запальничку, закурив. Поки палив, побачив машину, яка під’їхала до мотелю. З неї вийшов чоловік, який голосно говорив по телефону.

Віла привернула фраза: «Повернусь в Чикаго тільки з нею, ніяк інакше…»

Віл докурив і пішов назад в номер. Поки йшов до сходів Віл почув, як той чоловік питає якусь дівчину. Але на рецепшині відповіли, що такої не знають, а коли дійшло діло до опису, Вілу стало не по собі. Він тихенько зник на сходах. Зайшовши в номер, побачив як С’юзан сушила волосся. Але сюсюкатись з незнайомкою він не хотів, тому перейшов до діла. Закриваючи двері, підійшов до дівчини, а після різко повернув її до себе обличчям:

– Або ти мені розказуєш все, в яку гру ти граєш, або я тебе прямо зараз віддам чоловікові, який приїхав в цей мотель?! І не дивись на мене так, він точно описував тебе.

С’юзан глянула на Віла, а після сказала:

– Давай ти просто відвезеш мене в Лас-Вегас, а після розійдемось.

Чоловікові це не сподобалось і тому додав:

– Або розповідай, або йди шукай собі іншого шофера.

– Ти точно хочеш знати?

– Так. І про Чикаго.

– Що ж… - дівчина важко видохнула. Хотіла говорити, як щось завадило розповідати.

– Ну… - Віл вже вимагав, щоб вона почала казати.

Але дівчина піднялась, а після проговорила:

– Я не можу розповісти.

Віл поглянув на неї, а після сказав:

– І що мені тепер робити?

– Просто відвези мене до Лас-Вегасу, а там все забудемо що було.

Віл присів на ліжко, та погляд перевів у вікно.

С’юзан сама собі покивала, а після покрокувала до дверей. З її очей потекли сльози. Тільки хотіла відкрити двері, як на її руку лягла чоловіча.

– Я ще не відповів на твоє прохання. Куди ти оце ідеш? Давай так, сьогодні переночуй в номері, а завтра вирішу, що робити. І припини плакати. Все можна вирішити. Хочеш, можу піти з ним поговорити?

– Тільки не йди до нього, я тебе прошу. – дівчина зірвалась з місця і міцно обняла Віла, оберігаючи його від чогось.

Хлопець так трохи постояв з дівчиною, а після промовив:

– Добре не піду, давай, мабуть, спати лягати. Пізно вже.

Дівчина почувши ці слова, відпустила його з обіймів.

Глянувши, що ліжко двоспальне, задала питання:

– А ти де будеш спати?

– Та лягай, не переживай.

С’юзан лягла в ліжко і з часом заснула. Віл, який сидів в кріслі, пересів на ліжко, невдовзі приліг і заснув.

Зранку С’юзан прокинулась від того, що відчула руку на талії. Трохи повернувшись, побачила Віла, але він не спав. Він дивився як дівчина спить.

– Добрий ранок – промовив він.

Дівчина посміхнулась і сказала навзаєм.

Пізніше Віл та С’юзан виходили з номеру, хлопець запропонував піти першим, щоб подивитись чи не має того незнайомця. Але його не було. Ні його, ні його машини. Що ж, С’юзан було вже спокійніше. Але вона не покоїлась, що Віл до кінця їй не довіряв. І що це було зранку? Нащо він руку поклав на талію?..

Рушаючи з місця, С’юзан раптом побачила в дзеркалі відображення незнайомця, який, напевне, переставив машину вночі і зараз він сідав в машину, викидаючи сигарету. Невже він буде зараз їхати за ними? Цього ще не вистачало!

Дівчина почала нервувати і Віл це помітив.

– Що з тобою?

– Я боюсь це казати, але глянь у дзеркало. Вибач мені, за це все.

Глянувши в дзеркальце, Віл суворо глянув на С’юзан, а після промовив:

– Пізно вибачатись. Хто він? І що він хоче від тебе?

Але дівчина знову мовчить. Хлопцю це вже набридло.

– А тепер мене вибач.

Віл з’їхав з траси. А після вийшов з машини. Не довелося довго чекати на її незнайомця. Він зробив те саме. Вистрибуючи з машини, незнайомець, підбіг до машини Віла:

– С’юзан, виходь, нас чекають в Чикаго. Твій брат мені весь мозок виїв.

– Я нікуди з тобою не піду. В мене не має брата. Залиш мене в спокої!

– Або ти виходиш…

– А бо що? – дівчина глянула на хлопця.

– Або о це. – незнайомець дістав пістолет. – ти правда сказала, що брата не має в тебе, сама вина, що я його поховав в землю, і тебе поховаю, якщо не поїдеш зі мною.

Вілу стало не по собі, так ось чому вона тікала? Незнайомець повний псих. Дівчина хотіла вже здатись, відкрити двері, як побачила, як Віл вибив пістолета у незнайомця ногою. І пару разів психу заїхав в обличчя. А після сів в машину і натиснув на газ.

Їхали дуже швидко, щоб відірватись від незнайомця, але де там, і як, якщо скрізь пустеля. Віл наче щось знав, бо він видивлявся і постійно поглядав направо.

Але раптом почулись постріли, а потім куля вибила ліве дзеркало. Вілу це зовсім не сподобалось і він глянув сердито на С’юзан, яка закрила обличчя руками від цього жаху.

– Тепер час розповісти, що сталось тієї ночі. – прокричав Віл.

Дівчина прибрала руки з обличчя, поглянула назад, незнайомець вже сів на хвіст, тоді трохи розвернулась до Віла і проговорила:

– Розумієш, він мій колишній хлопець, я йому пояснила, що я не кохаю його вже давно, він розлютився, через це почав все бити, що було в домі. Розбив рамку з фото, яку мені батько подарував. Вази італійські. Потім почав бігти за мною, але я встигла замкнутись в своїй кімнаті… Я злякалась і вночі збігла з дому, куди очі бачили і в чому була. Думала, як убіжу, то Майк мене залишить в спокої, але я не думала, що він дійде до стрільби. А те, що він сказав про брата, в мене і справді його не було. То скоріше він вигадав, щоб тебе, мабуть, налякати.

Віл уважно слухав, а після глянув в праве дзеркало, але не встиг, Майк зі всієї сили в’їхав в зад машини Віла, а потім зробив постріл в заднє скло.

– Що тепер? – дівчина злякано спитала Віла.

– Твій Майк догрався… - Віл натиснув на гальма, швидко відкрив ладник, дістав звідти пістолет, і вийшов з машини, знімаючи його з запобіжника.

Майк, який вийшов з машини також з пістолетом, так і йшов на чоловіка, Віл стояв на місці і тримав на прицілі порушника. Але Майк був таким злим, що натиснув на курок і влучив у Віла. А Віл вистрелив йому в коліно, а після підійшов до нього, вибив пістолет, та дістав наручники з кишені, одягаючи їх на Майка, промовив:

– Вас заарештовано. У Вас є право мовчати. Усе, що Ви скажете, може і буде використано проти Вас в суді. У Вас є право на адвоката, якщо Ви не можете його найняти, Вам його надасть держава.

Віл відразу набрав робочий номер поліції, а також викликав швидку допомогу.

Після цієї події він не хотів мати справи ні зі С’юзан, ні с Майком, йому вистачило цієї історії і перелому ключиці від кулі. Діло він передав своєму напарнику, а сам поїхав закінчити справи в Лас-Вегасі…