Ціна днів з тобою
Прокинувшись, Ян був ще зі мною.
- Як ти себе почуваєш?
- Все добре,- тремтячим голосом відповіла.
- Я маю йти.
- Вже? Що сталося?
- Ввечері до тебе наберу, цілую!
До палати увійшла Бель.
- Тіно, чому ти жертвуєш собою, вдвох не так важко!
- Ти ж пообіцяла, що не лізтимеш!
- Тіно, я так не можу, я сповіщу про це директора і викличу поліцію!
- Тільки спробуй!
- А якби Ян не прийшов?
- Вони б не вбили мене.
- Ти здуріла?- підскочила Бель.
- Голова!
- Вибач.
Коли вже була вдома, з нетерпінням чекала дзвінка, і ось він.
- Ти як?
- Нормально, тільки за тобою сумую.
- Виглянь у вікно!
Ян стояв з квітами, усміхаючись мені.
- Я вийду, почекай!
Я швидко спустилась, незважаючи на біль і міцно обняла його.
- Обережно, Тіно.
- Як я скучила...
- Я теж.
- Розкажи, що трапилось?
- Моя мама... Вона проти нас, нам потрібно зробити перерив, вона може заподіяти тобі шкоду.
- І як вона це зробить?
- Вона досить впливова, може навіть твоя маму звільнити з роботи, незалежно, де вона працює.
- Я...я щось придумаю.
- Я намагався пояснити їй, та їй на все байдуже. Я не можу собі дозволити, щоб ти через мене страждала!
- Але ж...
- Тіно, я люблю тебе!- він ніжно обійняв і пішов.
Я стояла як укопана. Невже кінець?
***
Дні в школі проходили добре, я бачила Яна тільки на уроках, а на перервах він тікав. Кожного дня він непомітно підкидав мені різні записки, тільки вони рятували мене.
" Не сумуй, все буде добре! ".
" Я завжди поруч з тобою, хоч ти цього не будеш помічати ".
" Будь сильною! ".
Я зберігала кожне написане ним слово, та навіть це не продовжувалося довго...
- Як ти себе почуваєш?
- Все добре,- тремтячим голосом відповіла.
- Я маю йти.
- Вже? Що сталося?
- Ввечері до тебе наберу, цілую!
До палати увійшла Бель.
- Тіно, чому ти жертвуєш собою, вдвох не так важко!
- Ти ж пообіцяла, що не лізтимеш!
- Тіно, я так не можу, я сповіщу про це директора і викличу поліцію!
- Тільки спробуй!
- А якби Ян не прийшов?
- Вони б не вбили мене.
- Ти здуріла?- підскочила Бель.
- Голова!
- Вибач.
Коли вже була вдома, з нетерпінням чекала дзвінка, і ось він.
- Ти як?
- Нормально, тільки за тобою сумую.
- Виглянь у вікно!
Ян стояв з квітами, усміхаючись мені.
- Я вийду, почекай!
Я швидко спустилась, незважаючи на біль і міцно обняла його.
- Обережно, Тіно.
- Як я скучила...
- Я теж.
- Розкажи, що трапилось?
- Моя мама... Вона проти нас, нам потрібно зробити перерив, вона може заподіяти тобі шкоду.
- І як вона це зробить?
- Вона досить впливова, може навіть твоя маму звільнити з роботи, незалежно, де вона працює.
- Я...я щось придумаю.
- Я намагався пояснити їй, та їй на все байдуже. Я не можу собі дозволити, щоб ти через мене страждала!
- Але ж...
- Тіно, я люблю тебе!- він ніжно обійняв і пішов.
Я стояла як укопана. Невже кінець?
***
Дні в школі проходили добре, я бачила Яна тільки на уроках, а на перервах він тікав. Кожного дня він непомітно підкидав мені різні записки, тільки вони рятували мене.
" Не сумуй, все буде добре! ".
" Я завжди поруч з тобою, хоч ти цього не будеш помічати ".
" Будь сильною! ".
Я зберігала кожне написане ним слово, та навіть це не продовжувалося довго...
Коментарі